усього в козачих слободах, але траплялися і в де-яких манастирських та панських селах. В полкових містах і по де-яких сотенних містечках було навіть по декілька шкіл. Велика прихильність до освіти була у мешканьців с. Межирич, де було 7 шкільних хат на церковних дворах. Цікаво буде нагадати собі тепер, що Межиричане виступали з протестом проти нових порядків, котрі заведені були у Слобожанщині царицею Єкатериною II; очевисто, що тільки там, де є народня освіта, може бути й політичня самосвідомість. Мешканців (чоловіків і жіноцтва) було тоді у 4 полках 303.112. Таким робом одна школа приходилася тоді на 2524 душі, а у 1884 році, коли вже земство позаводило багацько земских школ, одна школа приходилася у Харьківській губ. на 4270 чол., себ-то число шкіл до числа населення в другій четверті XVIII ст. було більш, ніж в кінці XIX ст. і хоч узяти на увагу, що тепер число учнів у кожній школі більш ніж було тоді (тоді мабуть було 30, теперь 90), то всеж таки вийде, що тоді приходилося по 2524 д., а у 1804 році по 2135; число учнів хоч збільшилося, але не дуже багато. Учителів-дячків і їх помішників — молодиків, що проживали з ними в шкільних помешканнях, було 372 чол. Здебільшого по школах проживало по декілька таких „школьников“. При 4-х Харьківських церквах (Соборній, Благовіщенській, Троїцькій і Воскресенській) було 19 учителів. „Школьники“ — се не школярі, не учні, а як я казав вже, помішники учителя чи з старших школярів, що не мали свого притулку в семействах, чи з тих школярів, котрі вже скінчили учення, чи з тих мандрованих молодиків, та дякив, про котрих ми оповідали раніше. Біографії де-яких мандрованих учителів ми приводили вище і ми мусимо пом'янути їх не злим, тихим словом за те добро, яке вони зробили народу.
Харьківський Коллегіум, яко центр осьвіти на слободській Україні. У 1726 році перенесено було з Білгорода у Харьків середню духовну школу — славний Коллегіум, котрий зробився центром осьвіти на слободській Україні, немов її Духовною академією. Тепер — се духовна семинарія. Головним діячем у сьому просьвітному ділі були Білгородський єпископ Єпіфаній Тихорський і командуючий військом на Україні кн. М. М. Голіцин. Сю середню школу помістили у будинкові, купленому у Шидловського, і приписали до Харьківського Покровського манастиря. Коллегіум содержувався на манастирські доходи і доброхотні збори. Кн. Голіцин подарував Коллегіуму село і 4 хутора. Харьків і уся Україна дуже радо привітали нову школу, де учнів обучали, як і по инших духовних школах України, піитиці, риториці,
