Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в пустинѣ оставлена и поселенцы ея, славные предки наши, безвѣстни явишася“. Теж само каже і Московський піп Лук'янов. Ідучі у Святу землю в 1702 году через Україну, він записав своє дуже сумне вражіння од сієї тоді безлюдної країни: „Бысть сіє путное шествіе печально и уныло; бяшо бо видѣти ни града, ни села, ащебо и быша прежде сего грады красны и нарочиты села видѣніем, по нынѣ точію пусто мѣсто“. Оттакечки і чужі, і свої розшарпали, сплюндрували нещасну тогобочню Україну і перевернули сю роскішну країну — сей рай для людської оселі, в безлюдну пустиню, а дипломати навіть ствердили свою дивну згоду особливою умовою — Бахчисарайською, щоб Україна навіки лишилася безлюдною. Ось коли справді дипломати Польщі, Москви, Турції з Кримом, та і самої України занедбали про долю українського народу, проводячи свої користні думки та заміри.

Велика сила народа прийшла в Слобідчину і з Гетьманщини, з Лівобережья, але більша частина їх належала до тих, що прийшли в Лівоборежжа з правобережжа. Отже таким чином, як бачимо, населення Слобожанщини склалося з ріжних етнографичних поділів українського народа і через те, як воно звичайно буває, й українська мова тут витворилася не задніпрянська, не галицька, не чернигівська, а власна місцева, немов середня між ними; більш усього вона наближається до полтавської і київської української мови, мабуть через те, що переселення з Лівоборежжа було досить велике у Слобожанщину; Лівоборежжа і Слобожанщина були сусідами; а з-за дніпрянщини більш усього переселенців дала Київщина; українці з Київщини заселяли головно й Лівобережжа — найпаче Полтавщину. Ось через що Слободсько-українська мова більш усього наближається до полтавської і літературна мова Квітки схожа з мовою Котляревського, бо обидва вони користовалися мовою свого простого народу — єдин в Слобожанщині, другий — в Полтавщині.

Заснування і заселення міст і слобід — Острогожська, Сум, Харьківа, Охтирки, Ізюма і округи іх полків. Звернем о тепер увагу на заселення міст і слобід в Слободській Україні. У 1652 р. був осажений на річці Тихій Сосні і Острогощі Острогожськ; туди одразу явився цілий український полк у 1000 чоловіка, окрім семейств, з полковником Іваном Зіньковськім і усією полковою та сотенною старшиною. По царському указові воєвода Арсенєв іх почав уряжати на віковічне життя, Кріпость у Острогожську робили Московські служилі люди під приводом воєводи разом з українцями; будівлі для себе у місті будували самі українці. Подвірря для острогощан були дадені