Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/285

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Різник), вулиця до Меркула (де жив Меркул), Склярева (де жив Скляр), Крокмалева (де жив Крохмаль), Миргородовська. У Дмитрієвському приході — 5 вулиць: Ів. Турчина (де жив Турчин), Вас. Титаря (де жив Титарь), Як. Котки (де жив Котка), Ів. Кривого (де жив Кривий), Вас. Котляра (де жив Котляр). У Благовіщенському приході — 4 вулиці: Бережна, Помазанова, Опанасівська (де жив Панасенко), вулиця Чорного Івана. Як бачимо, українсько-демократичний зміст населення Харьківа одбився навіть у назвиськах його вулиць. Таким же українським демократичним був і склад його домовласників. У самій багатій аристократичній частині теперешнього Харьківа — у приході соборному — бачимо окрім самої маленької купки казацької старшини (дворян та чиновник тоді зовсім не було), такі демократичні призвища козаків та цехових, як Цилюрик, Звонарь, Голод, удова Панамарка, удова Матяшиха, Бабеха, кравець Шватченко і т. д. Теж саме можно сказати і про домовласників вулиць Миколаєвської церкви, Покровського манастиря і взагалі усього Харькова.

Мабуть, те що ми оповідаємо зараз про національний український склад харьківського населення, буде в дивовижу для його теперешніх мешканців і особлио для тих, хто, не цікавлючися місцевою історією і не бачучи тепер нічого українського, думав, що Харьків і ніколи не був українським містом. Але все се підтримується документальними свідоцтвами, які розшукані мною у ріжних архивах. Що до назвиськ вулиць і призвищ домовласників, то сей документ надрукован мною укупі зі списком харьківців 1656 рока у 1-му томі моєї „Исторіи г. Харькова“ , особливим додатком до нього й хто захоче ознайомитися з ним, той знайде там цілу низку щиро українських призвищ харьківців за 1724-й рік і серед них побачить мабуть чимало й таких, нащадки котрих проживають у Харькові й тепер і давно вже одцурали ся мови своїх дідів та прадідів. Через щож було так багато тоді у Харькові дрібних домовласників? Через те, що населення його, разом з усіма слобожанами користувалося тіми льготами, які усі переселенці дістали від московського уряду; і серед сих вільгот на першому місці стояла земельна, себ то земельний наділ на заїмочному праві. Перші харьківські переселенці дістали даром навіки вічні землі під оселі і право вільного безоброчного наслідственного володіння підгородними землями. Такі права діставали й нові переселенці. Ось через що з'явилося так багато домовласників серед харьківців — кожний, діставши землю у місті, зараз починав будувати собі хату. Так звичайно робили селяне; так робили й городяне-харьківці, бо й вони мало чим одріжнялися од селян, бо й їх головним промислом було землеробство.