Збудувати хату мазанку було не трудно — лісу, очерету, соломи й глини було досить. І ще за наши часи у Харькові залишилося від старих часів чимало таких хат під солом'яною стріхою. Такі хати бачимо ми на старих малюнках Харьківа XIX ст. Солом'яним і дерев'яним був майже увесь Харьків у XVII і першій половині XVIII ст. Кам'яними будинками у козацькому Харькові були тільки — Покровській манастирь, Коллегіум, Собор і дві приходских церкви. Кам'яних будинків ні укого не було. Лавок з рундуками було 290, шинків 163, винниць 29, але усі вони були дерев'яні. У 1724 році у Харьківі було усього 1345 двора, а у 1732 р. 1280 хат, а населення у 1732 р. було з жіноцтвом 7000 чол., себто одна хата приходилася на 5 чоловік. Просторо тоді жили Харьківці. Плана городского поселення у козацьку добу не було. На плані 1768 року ми бачимо й старий план Харьківа, вулиці йшли не прямими, а кривими линіями; була сила пустопорожніх земель. Харьків навіть у кінці XVIII ст. являв з себе велику слободу. Академик Зуєв і описує Харьків такою слободою. Будинки, пише він, роскидані без ряду і ладу, але широко — версти на 3 або 4. Се були, як він каже, українськи хати-мазанки. Були слободи — Захарьківська, Залопанська, Клочківка і навіть хуторі-підварки. По новому плану під Харьків було отведено 637 десятин. Навіть у 1794 році ледве не усі мешканці мали свої власні будинки: дворів було тоді 1807, домовласників було 1601, усіх обивателів 1792 семейства; з них не мали своїх будинків тільки 191 семейство. На початку XIX ст. Харьків простягався з півночи на південь на 2 версти, зі сходу на захід на 3½ версти. Площа його захоплювала 7 кв. верст або 1.750.000 кв. саж. На кожне подвірья, включаючи сюди вулиці, приходилося — 968 кв. саж., на кожного мешканця (їх було 11.000 чол.) — 160 кв. саж., а у 1886 році тільки 35 кв. саж. Се був, як ми бачимо, страшенний земельний простор. Не дивно, що тоді було в Харьківі багато садів і навіть огородів. Найбільшу частину земель городяне добули даром. А позаяк істнувала земельна власність і не було ніякої ні соціализації, ні муніціпализації землі у городі, то осельні землі переходили до нащадків, а також вільно продавалися й купувалися. Ціна на землі, матеріали для будівлі і на робочі руки стояла низька і через те й не трудно було було кожному мешканцю здобути собі власну хату. Ось деякі звістки про тодішні ціни на подвірья і будинки: кам'яний будинок полк. Шидловського у два поверхи був куплений для Коллегіума за 500 карб. У 1767 році будинки у центрі купувалися по 600, 125 і 65 карб. Пусто порожнє дворове місце мірою у 1500 кв. саж. у кінці XVIII ст. у Соборному приході було куплено за 35 карб., значить по
