Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/288

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

збільшилося число чужоземців. Поширився й склався особливий стан російского купецтва, котрого у козацку добу майже зовсім не було. Уже у кіньці XVIII ст. появилися також і євреї, котрих раніше не було. Збільшилося число великоросійских ремесників — теслів, каменьщиків і таке инше. Для будування университета В. Н. Каразин виписав з Петербурха чимало ремесників чужоземців, особливо німців. Місцеві українські ремесники почали виробляти свої вироби головним чином тільки для людей простого стану і через се підупали й мусили переходити з центра міста на його окраїни. Посполіти повернуті були у кріпацтво; від поспільства усякими способами хотіло одмежуватися дворянство і не тільки з соціального, але і з національного боку. Так було в губернії, по селах, так було і в городах, а особливо в губернскому городі Харькові. На харьківських ярмарках московські товари все більше та більше витісняли чужоземні й українськи. Харьків зробився центром просвіти і культури, але не української, а російскої. Таким був і заснованний у самому початку XIX ст. Харьківський універсітет і нові гімназії, і повітова школа, і духовна семинарія. Учителі сюди приїздили не тільки з України, а і з великоросійских губерній. Колишні народні церковні школи, де трималася народня мова, були знищені й їх замінили нові россійскі школи. Усе те ми бачимо у першій половині XIX ст. і уже те вело до русіфікаціи цеб то обрусіння Харькова. А укупі з тим Харьков переставав бути українським містом і тому, що в його населеннє увіходило постійно багацько переселенців з великоросійских губерній. Населення Харьківа за XIX століття збільшилося у 20 разів, себ то на 2000%. Таке величезне число, очевисто, не могла з'явитися від натурального збільшення і ясно, що у Харьків з 20-х років XIX ст. їшло велике переселення народа з инших місць, як це докладно доказано Д. П. Міллером на підставі чисел в другому томі „Исторіи г. Харькова“. Вже в початку 70-х років XIX ст. ледве не половина мешканців Харькова була не тубільцями, а захожими людьми (45%). Більш усього переселенців дала Курська губ., потім Орловська, Московська, Калужська і инши великоросійски. По перепису 1897 року тільки ⅓ населення Харькова (32 тисячи) була тубільцями або з Харьківского повіта, остатні ⅔ (73 тисячи) були чужаками. З однієї Курської губ. було 23 тисячи чоловік, а з иншими великоросійскими губерніями Великоросія дала 33 тисячи чоловік, себ то більш, ніж було тубільців. Числа чужоземців теж значно збільшилося: з однієї Келецької губ. прийшло 1500 поляків, з Кавказа 1000 тамошніх мешканців, з чужих земель 1200 чел. Оце переселеннє не української