Щирим українцем серед перших профессорів Харківського універсітету був, по оповіданню Цебрікова Комлишниській, котрий розмовляв по українськи, також як і усе його семейство — батько та сестри; побут їх був також український. З профессорів Харьківського універсітета вийшов і один із славних поетів Украйни П. П. Гулак-Артемовський, котрий у 40-х роках XIX ст. був і ректором універсітета. 
П. П. Гулак-Артемовський.Він писав чудовою, яскравою, народньою слободсько-українською мовою; його байка „Пан та собака“, де він виступав проти кріпацтва, мала і широке суспільне значіння. Білецький-Носенко писав, що казочки Гулака-Артемовського читалися з такою ж великою утіхою, як і Енеїда Котляревського і багацько народа знало ті байки на пам'ять. Другий одночасник Гулака-Артемовського Неслуховський додає до цього, що твори Гулака будили у суспільстві любов до українського народу. Українська критика і русска літературна теж високо цінували твори Гулака-Артемовського (М. І. Костомаров, П. О. Куліш, проф. Н. И. Петров, акад. Н. П. Дашкевич). Треба, щоб універсітет, мійске самоврядування й українське суспільство подбали про пам'ятник над могилою П. П. Гулака-Артемовського. Щоб дати зразок чудової слободсько-української мови Гулака-Артемовського, помістимо тут його переклад Гетевського „Рибалки“:
|
Вода шумить!… вода гуля!… |
