Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/297

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

жила Україна, для відродження котрої й працювали сі письменники.

А разом з ними працювали над сим же відродженням України діячи української науки і культури. Тут багато було зроблено професорами Харьківського універсітета як старих, так і наших часів.


І. І. Срезнєвській.

З боку української етнографії треба згадати, що перший збірник українських пісень кн. Цертелева вийшов у 1819 р. Далі у 1831–1832 рр. була видана у Харькові проф. (потім славетним академиком-славистом) І. І. Срезневським „Запорожская старина“, 2 части, въ 5 книгахъ, де зібрано було багацько народних дум, пісень історичних і розвідок. Де що з сіх матеріалів було потім критикою одкинуто, але взагалі збірник зробив велике вражіннє на суспільство і підняв дуже вгору і мову, і поезію, і исторію українського народу. Про се свідчить, наприклад, українська вірша, присвячена Іерем. Галкой (себто Костомаровим) у 1839 році Срезнєвському і споминки Костомарова в його автобіографії. Що до українського язика, то Срезнєвскій з початку у 1834 р. визнавав його самостійним славянским, і потім уже вимовлювався проти особливого українського письменства і культури. Визначається, яко український етнограф, і проф. А. Л. Метлинський. Він збірав не тільки тексти пісень, але й їх мотиви; бандуристи, згадує Де Пуле, були його дорогими гостями. У Харьківі у 1848 р. він видав „Южнорусскій сборник“, а у Київі у 1854 році „Народныя южнорусскія пѣсни“ — там умістилося більш 400 пісень, коли у збірнику Максимовича їх було тілько 130. А. Л. Метлинський щиро любив український язик і ставив його у ряду з иншими слав'янськими язиками, а потім лічив його вже тільки особливим „нарѣчіемъ русскаго языка“.

У Харькові почав свою наукову діяльність над исторією українського народа і пам'ятниками його словесности і славний історик М. І. Костомаров, про поетичні видання котрого під псевдонимом Ієремії Галки ми вже оповідали. Він написав і видав у Харькові розвідку про унію, котру одначе було спалено „за вредное направленіе“. Тоді М. І. Костомаров мусив написати, щоб зробитися магістром русскої історії, нову розвідку — „Объ историческомъ значеніи народной русской поезіи“, де більш усього оповідав про українську народню поезію. Писав М. І. Костомаров, пробуваючи у Харьківі, розвідки по українській історії, а також по історії