Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/301

Безперчого і инших молодих. Багато картин з української природи дали художники Ткаченко і Левченко. Слобожанщина (Чугуєв) дала нам і великого художника І. Є. Репіна.
С. І. Васильківський.С. І. Васильківський залишив у спадок рідній Слобожанщині усю свою величезну коллекцію картин, щоб зоснувати для них „Музей Слобожанщини“. Що до українського театру, то він був у Харькові, хоч не постійним і устарі, і особливо у наші часи. Встарі часи на ньому славився вельми талоновитий український артиста Соленик, якого поховано на Харьківському кладовищі і було навіть поставлено на могилі пам'ятник з українським написом на ньому. Грав у Харькові у „Москалю Чарівнику“ славетний російский артиста Щепкин, але найбільш зробив для українського відродження серед широких мас харьківського населення батько нового українського театра Марко Лукич Кропивницький, а такожі инші корифеї української сцени — М. К. Заньковецька, Садовський,
М. Щепкин у ролі Чупруна.Затиркевич і другі українськи артисти, що грали й тепер грають у Харькові. Українське слово, пісня, українській побут й життя будят любов до свого рідного і тільки забутого серед тіх українців, котрі ніколи не вживають рідної мови, але, не забули її, бо чули її або на селі, або читали у книжках. Тепер, коли спали кайдани з українського народа і з його мови, коли у низших, середніх і навіть вищих школах викладається українська історія і письменство, коли і в позашкільньої осьвіті, і в суспільстві, і навіть у уряді українському язику дається відпо-