Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

кого повіта; він був заснований на Змієвському городищу і одночасно з Харьковом получив самостійного воєводу. На Хорошево городище явився невеличкий гурток переселенців — 50 семейств (в десятеро менш, ніж у Харьків) і через те Хорошево зробилося слободою, а Харьків одразу великим містом.

Цікаво буде додати про те, як складалося заселення слобід. Ось як заселилася, напр., слобода Печеніги. У 1654 р. прийшов з Литовської сторони гурток українців в 45 чоловік, з жінками і дітьми, з осадчим Івашкою Хведоровичем Волошеніним. Вони були приведені до присяги і по їх власному проханню їх поселено у Чугуєвському повіті на Печеніжському Котковському полі укупи з попередніми поселенцями. Осадчий їздив у Москву і по його проханню поселеньцям дадено було на будівлю семейним по 5, а парубкам по 4 карбованця (се на наші гроші вийде кілька десятків карбованців). Харьків та Змійов робляться осередками заселення країни, себ то Харьковського та Змієвського повітів: до Харькова було приписано Хорошево, до Змійова — Мохначово, а може й Печеніги. У 1657 р. уже був окремий Змієвський повіт.

Дуже цікаве було засновання міста Салтова, на Салтовському городищі. Туди у 1659 році явилося одразу 670 чолов. українців, стільки, скільки і у Харьків, з отаманом — осадчим Іваном Ондрієвичем Семеновим (мабуть Семененком), й поселилися, по царському указу, на сирому кореню, на Сіверському Донцеві, на Салтовському городищу, на татарському броду, де раніше був кам'яний город. Вони прохали дозволу збудовати їм на місці старого кам'яного города нове місто, щоб захистити себе від ворожих татарських нападів, бо утікати їм з семействами таким степовим шляхом до Білгорода або Чугуєва, де були кріпости, булоб далеко. На се ім вийшов царський дозвіл — будовати „собою", себ то самим, власним коштом і працею, кріпость. Звістка про те, що Салтовське городище було справді колись кам'яним городом, зовсім правдива і підтримана нині археологичними розвідками, котрі дали надзвичайно цінні знадоби про культуру Салтовського кладовища VII-VIII ст., при с. Салтові. У 1674 році був заснований Вовчанськ. Вовчанському осадчому Старочудному дозволено було будовати слободу на р. Вовчих Водах і закликати туди українців з правобережної і лівобережної України, а иньших людей не приймати. Нові поселеньці поселилися городком і слобідкою і деревнями по р. Вовчим Водам, загатили гатки у ставах, збудовали млини, позаводили пасіки і позаймали собі займанщини. Білгородський Миколаєвський манастирь жалувався, що