Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

прохав дозволу поселитися з своїми українськими задніпрянськими пореселенцями на татарських перелазах по р. Донцеві на гирлі річки Буликлеї. Се місце лежало у 80 в. од Харькова і у 50 верст, од Змійова і за ним не було ще ніякої оселі (свиключаючи Святігори). Пройшов тільки один рік — і той же Черниговець докладав воєводові у Білгороді, що місто він уже сам збудовав, назвав його Балаклеєю і що у нього у кріпости та на „посаді“ поселилося у 150 дворах 200 семейств і се число безперестанку збільшуеться. Окрім Балаклеї Черниговець збудував ще кріпости на татарських бродах — міста та слободи по Доньцеві — Андреєви Лози, Бишкинь, Савиньці і Лиман (послідній у степу між двох озер — лиманів). А що найважнійше Балаклейський осадчій збудовав і кріпость Ізюм. Царь зробив осадчика-отамана Балаклейським полковником за його вірну службу і користну для Московської держави колонізаторську працю.

Діло заселення Ізюмського полка, котре роспочав Яків Черниговець, ще більше поширив Харьковський полковник Донець з сином своїм Костянтином. Ізюмський полк заселився більш усього при них переселеньцями з иньших Слободських полків. Про Ізюмъ — курган, Ізюмський перелаз і про Ізюмський шлях маємо звістку ще у книзі великого чертежа; у 60-х роках XVII ст. тут жили царськи охотники, що ловили звіря для московського царя. І про се нагадує па лівому березі Доньця місце, котре зоветься звіринцем; мабуть, там був у них якийсь вартовий острожок. Балаклейський полковникь Яків Черниговець збудував невеличку кріпость Ізюм. Новий великий город, але на правому березі Донця, де в його вливаеться Мокрий Ізюмець, був збудований Гр. Донцем і у нього був перенесений і невеличкий перший Ізюм. Місто було осажено Донцем, котрий привів для роботи більш 1500 козаків Харьківського полку збудовалося дуже гарно по плану і швидко зробилося полковим городом Ізюмського Слободського полка. Біля Ізюма і тепер, немов його кріпость, виситься гора Кремінець (800 футів), а по Донцеві і його вітках простяглися густі ліси — нетрі. Полковник Донець дістав право заселяти Ізюм тільки людьми захожими з „черкасских“ Слободських полків; йому заборонено було приймати великоросийськіх поселенців, а за те він сам без воєводи міг порядкувати у новому місті, а для козака це була дуже велика вільгота. Минув рік і у 1682 році було вже в Ізюмі 300 чоловіка. Але се все ж таки було небагато. Для того щоб діло заселення йшло швидче, Донець сам переїхав в Ізюм, а сина свого Костянтина залишив на полковництві у Харькові. Жити йому в Ізюмі було дозволено, але з тим, щоб він все таки лічився і полковником