і усякі розбишаки. У 1679 році татари сплюндровали, пограбували манастирь і узяли у неволю архимандрита Іоіля з братією. Манастиреві надано було багацько землі, але потім іще у XVII ст. більшу частину її одібрано, а усю землю одібрано у кіньці XVIII ст. Дивногорський манастирь Острогожського полка теж виявляв з себе природню твердиню. Він, як і Святогорський, стояв за линією кріпостей у степу. У 1652 р. в ньому збудовали кріпость і там поселили українців, мабуть, з тих, що прийшли у Острогожськ з полковником Зіньковськім. Купецьтву дозволили їздити туди з усякими харчами та крамом і продавати його без усякого мита. Іще у початку XVIII ст. на дзвіниці манастиря було три залізних і одна мідяна гармата. Але, не дивлючися на сю оборону, ченці манастирські велику муку терпіли од татарських гвалтовних наїздів і тому у 1671 р. навіть покинули його і збудовали собі новий манастирь у більш забезпеченому та спокійному місці меж Суджою та Мирополєм на Дівочім городищі. Але де які з братії згодом повернулися до Дивногорья і поновили манастирь. У кінці XVIII ст. у манастиря була майже та сама ярмарка, яка почалася у 1652 р.; туди приїздило на богомілля багацько народу й купців з околичних міст, котрі привозили усякий крам та дріб'язок. Манастирь мав землі, риболовлі і усяке хазяйство; у слободі Селявній — 100 хат підданних посполітих. Далеко меншим і менш славним був Шатрищегорский манастирь теж у Острогожському полку і теж мабуть заснований українськими ченцями. Острогожський полковник Зіньковский зоснував у Острогожському жіночий манастирь. У Охтирському полку в 4 верстах од Охтирки в 1654 р. ченцями Лебединського українського манастиря був заснований Охтирський Троїцький манастирь. З Лебединського манастиря вийшов ігумен з братією (40 чолов.), з манастирськими підданними посполітими, з ризами і усякою церковною утварью. Їм одвели для будовання манастиря гору Охтирь з землями і усякими угодами. У другій половині XVII ст. до манастиря належало вже багато земель, хуторів, млинів, пасік та садів і 200 підданних посполітих. У 3-х верстах од Краснокутська задніпрянським переселенцем полковником Штепою був заснований у XVII ст. Краснокутський манастирь. Штепа, приїхавши у слободську Україну, зайняв собі се безлюдне місце, збудовав там манастирь, прийняв де-кілька ченців, а сам зробився їх ігуменом. Куряжський манастирь (у 9 верст. від Харькова) був заснований харьківським полковником Григорієм Донцем і де-якими иньшими старшинами сього полку. Там раніше була пасіка Ол. Куряжського. Донець одвів новому манастиреві землі і угоди. Сіннянський сотник віддав усю свою маєтність на збудовання Сіннянського манастиря
