дували Суми, Суджу, Мирополля, Краснополля, Білополля і иньші міста, а до них повіти, села та деревні. І ми вірою та правдою служили. І тоді як татари приходили плюндрувати Московські українні городи, ми не приставали ні до якої зради. За те і пожалувано нас усякими вольностями і дозволено займанщини займати, пасіки і усякі грунти заводити і усякими промислами промишляти без чиншу по старому українському звичаю. В сій заяві найбільш цікаво для нас право вільної займанщини земель — се був головний привилей слобожан і на цьому згрунтовано було усе право земельної власности у слобожанській Україні — так зване нині „старозаімочне землеволодіння“. Се було найголовніше право слобожан. Грамоти не обіймали усіх привилеїв слобожан; вони, наприклад, майже нічого не казали про автономію країни, про її внутрішній устрій, про вибори. І се легко зрозуміти. Зміцнивши „старочеркасскую обыкность“, признавши її взагалі, Московський уряд вже не хтів втручатися в подробиці, бо просто може гаразд і не знав їх. Він тільки пильнував того, за що йшли суперечки проміж слобожанами і московськими воєводами, де діло торкалося інтересів самої Московської держави і її людности або уряду. А суперечки та боротьба йшли безупинно, бо тут зіткнулися два типи заселення — ураїнський і великоросійський (ріжниця сих двох типів твердо установлена мною у моїх розвідках) і два уряди — козацький — український і приказно-московський. Слобожане не хтіли приймати на себе тіх обов'язків, котрі мали московські люди, і здавалися на своє чужоземство та на те, що вони не можуть призвичаїтися до сих тяжких для них обов'язків. Ізюмські полчане у своїй заяві 1710 року писали: „По свойому чужоземству, проти великоросійських людей, таких тяжарів на себе (оброків на промысли) взяти ніяк не можемо; од того поросходяться усі у вільні гетьманськи городи, а иньші й пішли вже за Днипро у новозбудовані городи“. А московському урядові зовсім не хтілося зміцняти непокірну Гетьманщину і послабити більше прихильну до Московщини слободську Україну. Право вільного перехода у самій Слобожанщині і навіть вихід за гряницю країни був повною заслоною їх вільгот, і се добре розумів московський уряд. А слово у слобожан не росходилося з ділом: иноді вони й справді йшли геть далеко з своїх домівок, йшли і у Гетьманщину.
Участь Московської держави в українському заселенню. Що ж робила Московська держава в українському заселенню? Польща не могла узяти відповідної участи у сьому поважному державному ділі. Навпаки Москва не випускала оборони і засе-
