і містечка, 26 сел деревень та слобід, 121 хуторів та слобідок. За 8 років XVII ст. і 32 роки XVIII-го збільшилося дуже число сел та деревень. І се зовсім зрозуміло: села та деревні почали збільшуватися тоді, як в Україні зробилося безпечніше жити. Найбільш осель було у 1732 р. у Сумському полку (156), за ним іде Харьківский полк (149), Охтирский (103) і Ізюмський (102). Найбільшу земельну теріторію займав Ізюмский полк, за ним ішов Харьківский, потім Сумский та Охтирский. Слободьскі полки у 1732 р. займали значну частину теперешньої Харьківської губ. (але далеко не всю), частину Воронежської, невеличку частину Курської та війська Донського. Після 1732 р. здається значно поширилася тільки округа Острогожського полка, бо він обмежувався з безлюдними тоді Донськими степами. Усі слободські полки мусили вести боротьбу за свої межі з сусідами. Ізюмські казаки повинні були боронити свої землі від великоросійських однодворців, котрі осіли на Український линії на правому березі Донця. До Української линії одійшло багацько полкових земель і угодів, котрими козаки володіли по займанщинам і жалованим грамотам. Утіснили Ізюмчан також поселеньці Бахмутської округи. Перш річка Бахмут належала до слобожан — тепер там склалося нове поселення — Бахмутська провинція (при Солоних заводах); мешканці її почали займати та рубати у слобожан ліси, котрі вони заполучили по жалованим грамотам; на козацьких землях російські новопоселеньці почали осажувати слобідки та хуторі. Окрім Бахмутської провінції слобожане на південь гряничили з Запорожцями, котрі у 70-хъ роках XVIII ст. завели собі хутори біля самого Тора (Слав'янська) і через те почалися між тими й другими земельні свари та суперечки. На заході слободьска Україна гряничила з Гетьманщиною і з нею теж були суперечки за межі. Охтирський слободський полк обмежувався з Гадяцьким та Полтавським Гетьманщини і ось у третій четверті XVIII ст. і першій четверті XVIII ст. ідуть меж ними суперечки за межи, особливо за погряничні міста — Котельву та Коломак. Котельва належала перед Полтавською баталією до Гадяцького полка, але по проханню її мешканьців вона прилучена була до Охтирського слободьского полка. Потім Скоропадський та Апостол клопоталися але марно, щоб повернути ії знову до Гетьманщини. Про Коломак гетьманці казали, що він був осажений на землях Полтавського полка, але ж він усе таки залишився за Охтирским полком, також як і деякі иньші міста, котрі справді були за межою, що отділяли Московську державу одъ Польщі по акту 1647 р. На північно західньому погряниччю слобожане суперечилися за землі з Путивльскими великоросійськими поміщиками. На
