Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/65

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вона проживала у Острогожському на подвіррі М. Куколя і під'їхав верхи до двору на коні в саадаці з шаблюкою чоловік її Клим Василєв, а з ним двоє „черкас“. І ті „черкаси“ стукнули у віконце до неї, визвали на двір і прохали її пити пиво; подали їй добру звістку, що у Острогожськ приїхав її чоловік. Вона вийшла до його з сіней на поріг. Він узяв її за руку і став прохати її їхати з ним у степ, щоб вона сама побачила, як вони у степу жиють. А вона одмовила на се, що помре у Острогожську, а з ним у степ не поїде. Він її умовляв години зо три, і прохав, щоб вона хоч оддала йому малого сина, але вона і у цьому одмовилася. Потім він хтів зарубати її шаблюкою, скочив на коня і сказав, що поїде до її батька. У степу тоді стояло 2000 колмиків і 100 Озовців-татар. У сьому простому правдивому оповіданню перед нашими очима встає яскрава картина з життя погряничників і відносин між ними. Колмик Клим Василєв, очевисто, православний — про се свідчить його ім'я і призвище по батькові — приходить у ночі крадькома до своєї жінки і хоче зманити її з собою у степ. Мабуть було так, що його прирожденого степняка-кочовника поманув до себе степ — і він кинув жінку і сина у Острогожську, де приняв раніш православну віру і одружився з Ефимією, пішов до своїх — у Колмицьку орду. Але Колмицька орда і він з нею підійшла до Острогожська і у нього зародилася душевна потреба побачити кохану жінку і свою рідну дитину, і упрохати її од'іхати з ним у Колмицький степ. І ось він вибрався з Орди з якимись двома українцями, котрі були у Колмицький ватазі, і вночі приїхав у Острогожськ. Він добре знав місто і його пропустили вартові. Ласкою та похвалками, та пострахом він умовляв любку жінку їхати з ним у степ або віддати йому принаймні дитину. Але не зміг заманути у степ улесливими словами про красу та роскош вільного степового життя свою жінку, котра того не розуміла. В розвідці Л. Вейнберга надруковано де кілька документів про хрестини колмиків да татар у Донський країні. Були і в Украйні татарські полоняники, котрі иноді прймали тут православіє. У хвамільну літопись Квіток під 1738 роком занесена така звістка: „червня 24 Володимира Карасубазарського браньця хрестини на Основі; ії хрещеними батьками були Ковалевській та Челембей (тож мабуть з вихрещених татар), хрещеною маткою жінка сотника Голуховичка“. Слобожане узяли на себе дуже важкий обов‘язок — оборони і заселення країни. Їм треба було обороняти від татар кожен крок занятої їми землі. Вони мусили сами содержувати себе, займаючися землеробством, промислами і усяким рукомеслом. І вони держали у себе багацько голів худоби, заводили