А з домівок таж слати нічого, бо торік у Лебедині слобода вигоріла і через той пожар дуже оскуділи у хлібі і тепер стояти тут на заставі нам не можливо“. Збудовання Нової линії треба зв'язати з великім татарським нападом 1680 р. Але вже у 1683 р., за линією на південь опинилися Солоний, Маяцк та Святогорський манастирь. Отже Нова линія швидко опинилася серед осель і тоді збудована була в 30 роках XVIII ст. Українська линія. Окрім сіх линій були ще й окреми вали, рови та кріпости біля міст. Був вал на протязі 26 вер. на гряниці Харьковської та Полтавської г. Кріпости будовали на татарських бродах та перелазах біля берегів річок — у Савиньцях, Співаковці, Шебелинці, Ондріївці. Для берегової оборони треба було оберегати ліси, не рубати заповідних лісів, не робити в них просік, щоб татари не могли пройти по них, бо ліси, так як і кріпости, спиняли кочовника. Вийшла заборона роздавати ліси, бо через порожні місця могли пробитися татари. Косогов у 1681 р. заборонив слобожанам Ондріївкі та Балаклеї прокладувати стежки по лівому березі Донця, дозволив рубати ліс по дібровах та байраках правого боку Донця. Значить сі ліса були об'явлені заповідними і слобожане ніяк не могли упрохати одмінити сей приказ. Слобожане ніколи не нехтували і натуральних кріпостей — перш усього пригорків, котрі мали велике значіння для захисту од татарських нападів. Ось ми бачимо, що Салтов був збудований на взгірью, Високополлє на старому Хмельовому городку, Коломак, Краснокутськ, Городнє, Сінне на горі, Ольшанка на високому горбочку, Сеньків на взгірью, Купецький (Купянск) на горбочку, Боромля на взгірью; иньші міста, як ми знаємо, на городищах. Високі могили являлися немов сторожевими баштами в широкому безкрайому рівному степу. Виходить, що слобожане влаштували у себе самі дуже широку оборону країни і вона потребовувала од них дуже багато сил та коштів. Як і на Московських українах у Слобожанщині було 4 стана українських козаків: 1) вартові, 2) станичні, 3) городові, 4) полкові. Треба було перш усього дізнатися про татарський напад. Про се повинно було пеклуватися усе населення, але осібно за тим доглядали вартові та станичні козаки, котрі мусили докладати про се, кому слід. Так вісти швидко передавалися з одного міста в друге, щоб усі приготовилися; потім се доводилося і Московському воєводі. У 1694 р., наприклад, Харьківський полковник оповістив Білгородського воєводу, що татари з 'явилися у Слобожанщині. Про се його оповістили Водолажські козаки (з линії), а вони дістали вістку про се від Полтавських вартових. Ту ж саму звістку мав Білгородский воєвода од Охтирського полковника, котрий
