до було наряжено слідство і тих що самохіть з'єдналися з ханом і виступили проти своїх, десятого по жеребу карано горлом, а решту з жінками і дітками заслано. Може тут замішалися й політичні справи — намови Орлика, але у всякому разі мало силу й те, що Водолажцям не можна було триматися проти хана, котрий сплюндрував тоді значну частину Слобожанщини. Кожне місто слободської України мало своїх вартових та станичників. Із Харьківа їздили вартові, котрих наймав город. Із Охтирки посилалося по 20–30 вартових на ті шляхи, звідкіля чекали татар на 5 і більш верстов од города. У Острожському у 20-х острожках на варті стояло по 20 вартових і станичників було 9 чол. Вони їздили для вістей по Кримському берегу р. Сосни по усяким урочищам, доїзжаючи иноді до р. Чорної Калитви, котра лежала на південь од Сосни. У Сумах ми бачимо тільки вартових коло проїзжих башт — дозорних вартових за місто не посилалося. Багато вартових та станичників було у Чугуєві — по 50 і 100 вартових у татарських бродів в 2 вер. од міста і по 7 станичників, котрі їздили у сусідні городи. У Салтові теж були вартові; в 2 острожках бувало по 10 чол., в станицях по Ногайскому берегу Донця їздило до Оскола й Бурлука теж по 10 чол., були й такі, що їздили по „вістям“. У Мурахві були вартові, станичники й дозорні заними. У Богодухові були вартові і вони зімою й літом стояли на Муравському шляху і од'іздили за 25 вер. од нього. В инших містечках вартових і станичників було дуже мало, а в деяких і зовсім не було. Більш усього було вартових та станичників у містах по Новій линіи — у Балаклеї, Ондріївці, Бишкіні, у Савиньцях. Число вартових та станичників було у одному і тому же місті не однакове: воно зменьшувалося, коли робилося затишніше та спокійніше од татар; так було у Сумському полку, так було і у Харькові. У маленьких городках Нової линіи було їх стілько ж, скільки у великих, але у таких, котріх захищала вже Нова линія. Одні вартові стояли на варті у городі, другі на калавурнях в пригородних кріпостях, треті — степові — їздили за городом по близьких шляхах, перелазах та урочищах; як город стояв на правому березі річки, вартові їздили по лівому, — притулками для них були острожки з баштами — калавурнями, де иноді будували маяки або пирамиди; у 1648 р. Ольшанський воєвода писав цареві: „а у тих городках для каравулу збудовані пирамиди у 6 саж. вишини, а на них маяки; як побачать в степу татар, зараз на маяках підіймається верх, — щоб у полях і на сінокосах усякі люди про татар були освідомлені і утікали б у город“. У XVIII ст. маяки будувалися на форпостах. По указу 1723 р. загадано було збудувати на кожному
