У інструкції стоїть 7167 р. від сотворення сьвіта, але В. Є. Данілевич справедливо каже, що се буде не 1659, а 1658 р., бо місяць грудень 7167 року (рік починався тоді у вересні) падає на 1658 рік від Різдва Христова. На службі на полковничій посаді Кондратьев був з 1658 р. У 1659 р. йому виписане було уже жаловання у Розряді. Виходить так, що Кондратьев став Сумським полковником або у самому кінці 1658 році, або у початку 1659 р. І се підтримується щей тим, що тоді саме він дуже гостро відмовився з'єднатися з гетьманом Виговським проти Москви. Здається, що тоді він був вже полковником, але тільки що стверженим Москвою і бажав чи мусив проявити свою щирість Москві. Кажемо „бажав чи мусив“ через те, що хоч він і виявляв себе вірним слугою Москви, але у його, як ми бачили, були якісь зносини з Брюховецьким. У Сумському, як і у Острогожському, полку першим полковником свого полка був осадчий полкового міста і полкової округи. До Сумського полка належали теперішні Сумський і Лебединський повіти.
Першим полковником Ізюмського Слободського полка був теж осадчий Ізюмської полкової округи Харьківський полковник відомий нам Грицько Донець. Він переніс город Ізюм на нове місце, де Ізюм і тепер находиться, і зробив з його новий великий город. Гр. Донець з дозволу Розряда поселився у Ізюмі і хтів, щоб полковником у Харькові зробився його син Костянтин. Харьківські полчане (старшина і усі козакі) подали від себе цареві прохання, щоб у Харькові назначено було полковником Костянтина Донця, бо батько його хотів жити у Ізюмі. Гр. Донцеві вийшов дозвіл жити у Ізюмі, але він, як і давніще, мусив писатися Харьківським полковником, а син ойго Костянтин наказним полковником й відати службою та росправою сотників та козаків по їх українському звичаю. Але через якийсь час батько знову переїхав у Харьків, а син у Ізюм (мабуть у 1682 р.). Се було зроблено для того, щоб прокласти стежку Костянтинові до самостійного полковничого уряду у Ізюмі. Гр. Донець старів і хтів Ізюмське полковництво передати синові Костянтину, а Харьківське другому синові Хведору. Він сам побував у Москві, а потім вирядив туди Костянтина у 1685 році до царів. З ним приїхав полковий обозний Петровський, піп, сім сотників, троє сотенних хорунжих, усього 28 чоловік. Ізюмців приняли при дворі дуже ласкаво. Кость Донець прохав, щоб йому царі дали грамоту на Ізюмське полковництво і щоб Ізюмський полк був виділений з Харьківського. На се, казав він, згожується і о тім просить його батько. Уже на другий день вийшла резолюція: виділити Ізюмський полк з Харьківського, приписати до нього 13 міст та містечок з 2200 козаками й видати Костю Донцеві жаловану грамоту на полковництво, хоч все таки разом з батьком
