Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/82

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Григорієм Донцем. Жити на Ізюмі велено було Константанові (1685 р.). Кость Донець прохав ще, щоб його полку видани були царями корогва і литаври, котрих раніше Слободським полкам не давали, і походні гармати. Чи се проханне було виконано, не звісно.

Оттак ріжними способами та у ріжні часи склалося 5 слободських козачих полків: з них Острогожський з полковником Зіньковським мабуть найстарший (початок його іде з 1652 року). Головинський каже: „з поселених на Острогожщі українців склався Острогожскій козачій полк. Се був перший слободській полк. Першим полковником його був Зіньківський. Полк склався із семи сотен“. Виникає якійсь сумнів тільки через те, що царська грамота 1659 р., як ми бачили, була відправлена не на імя полковника, а „черкас“. Можливо одначе, що Зіньківський, котрого бачимо з титулом козацького полковника ще у 1652 році, тільки через якійсь час прилучив до себе Острогожський полк — тоді як він склався й тільки тоді він зробився й полковником Острогожського полка. У Охтирці був полковник і полк у 1658 році, у Сумах у кінці 1658 р. або у початку 1659, у Харькові полковника з полком ми бачимо у 1660 році, в Ізюмі у 1685 році. Раніше Московскій уряд давав вільготи осібним українським осадчим, а коли на Україні склалися полкі, тоді Московскі царі почали вже на їх імення давати вільготи козацькому товариству й усьому поспільству і через ті вільготи, котрі дістали слобожане — мешканці заселених ними слобід та городів — і уся країна почала прозиватися слободською Україною або слободськими полками. З усіх тих льгот і склалася автономія краю і його мешканців. Значить основою автономії Слобожанщини були царські жалованні грамоти, котрі видавалися слободським полкам, так само як основою автономії лівобережної України були так звані Гетьманські статті, себ то умови з Московскіми царями, а потім россійскими імператорами. Гетьманські статті, котрі давалися усієй Гетьманщині на ймення єдиного представника краю гетьмана, повинні були давати більшу автономію, ніж окреми жалованні грамоти слободськім полковникам вже через те, що тут не було такої єдиної гетьманської влади, яка була у Гетьманщині. Алеж усе таки і слободські полковникі мали кожний у своїй окрузі дуже велику владу — не меньшу, ніж полковники Гетьманщини у своєй окрузі. Значить слободсько-українській автономії бракувало центральної гетманської влади, або краще сказати вона поділялася між усіма пьятьма полковниками Слобожанщини.