Непишний сидів усі часи у тюрязі, а Куліковський на полковничому уряді. Непишний не доказав свого доноса, його самого обвинувачено, але все ж таки Куліковський з старшиною потім повинився в якихсь кривдах і утисках, і з його і старшин справлена була велика сума грошей за сі кривди. Треба до сього додати, що й самого Кн. Кантемира (син Антіоха) було одставлено від уряду за те, що він брав хабарі, держав козаків для своєї власної роботи і грабував землі для своєї жінки і у сьому він повинився. Перший полковник Острогожського полка Зіньковський пристав до повстання Ст. Разина, поубивав приказних, ойго скинуто за се з посади і карано горлом — обрублено руки по лікоть, ноги по коліна і повішено і навіть жінку його покарано смертью, а дітей вислано у Сибирь і одібрано у них усе майно. Полковником затвержено сотника Гар. Корибута; чи вибірали його полчане, не знаємо; його змінив полковник Іван Семенович Сас (Сасов) — з чожоземців. Чи вибирала його полкова Рада, про се ми не знаємо; може він був назначений, а може тільки ствержений Московським урядом. Раніше він був полковником рейтарського полка, потім полковником копейного полка, потім Острогожським воєводою, а потім ойго назначено чи стверджено у 1680 році Острогожським полковником, і він був на сій посаді до самої смерти — до 1693 р. Се був чужоземець, котрий не міг підписати навіть свого призвища й на документах підписувався латинськими літерами: у 1680 р.: Iones Sasones Ryky pryllosyll, (руку приложив) у 1686 р.: Іван Сассав Ryky pryllosyll, у 1689 р.: Іванка Сассав. Значить тільки за 9 років він вивчився своє призвище писати по россійски. В. Є. Данилевич почитає його англичанином. Цікаво, що Острогощане заступилися за Саса, коли у 1682 р. на його скаржилися великороссійскі служилі люди Острогожська, що він немов би їм чинив кривди та утиски. Коли робилося слідство, полковника Саса одставлено було од полковницького уряду. Тоді козаки усім полком прохали і навіть послали представників у Москву, щоб їм залишили їх полковника. Се було їм ствержено. Але його самого визвано у Москву, де він волочився кілька місяців, прохарчився, що дня ходивши у Приказ, набрав у позичку грошей і всеж не хтів ставитися на очи з тими, як він казав „ворами“, котрі його обвинувачували. А Острогожський воєвода обвинувачував його у тім, що він немов не ходив на молебні у царські дні. Одначе Сас довів, що він навіть стриляв з гармат, коли у його будинку „чашу величали“, себ то пили за царське здоровья. У 1690 р. Острогожські приказні подали на нього супліку. Виходить, що він жив лагідно з своїми козаками полчанами і за се мабуть до його зле відносився воєвода з великороссійскими служилими
