лення життєвих потреб людини натуральними продуктами і технічними засобами, їх оброблення, спосіб їх присвоєння, росподілу та вживання, які знаходяться в його роспорядженні. Завдання історії, як науки, дознавати і визначувати цей основний (економічний) фактор в кожнім явищі, хоч би навіть чисто ідейного характеру.
Але треба зробити загальну примітку до всіх теорій, а саме, що треба приймати ті висновки, які випливають з об'єктивного дослідження матеріялу, навіть коли б ці висновки не відповідали апріорним ідеям дослідника. Гіпотезами можна користуватися до того часу, поки за їх допомогою не утвориться міцна теорія. Думка про величезне рішуче значіння економічного фактора, яко основного в життю людськости — це велике придбання наших часів. Але велике значіння має також рядом з економікою і ідеологія, цеб-то ідеї, які роблять великій вплив і на економіку. Чергове завдання теорії економічного матеріялізму буде — прослідити вплив цього фактора на всі инші сумежні царини людського життя, в тому числі і на сферу ідей, бо тільки на підставі таких досліджень можна буде вже aposteriori, а не apriori визнати велику силу цього фактора в порівнянню з иншими і фактично довести, що він саме — основа, а останні — тільки добудування. За це висловлюється й Гортер, кажучи: „Історичний матеріялізм ні в якому разі не можна вважати за форму, в яку історичні питання треба тільки втискати. Починати треба зі студій. Коли хочеш знати, звідки береться те, що певна класа чи нарід думає в певний спосіб, тоді не говори: продукційний спосіб був таким і таким, він спричинився одже до такого думання. Так часто можна помилятися, бо часто та сама техніка витворює в одного народу цілком инше думання, ніж у другого, як також і ріжні продукційні способи можуть опіратися в ріжних народів на ту саму техніку. Треба дослідити також инші фактори — політичну історію народу, клімат, географічне положення, які всі, побіч техніки, мають також свій вплив на продукційний спосіб і думання. Тільки коли відомі инші фактори, тільки тоді блискучо виступав в цьому оточенні історичний матеріялізм, ділання продукційних сил і продукційних відносин. Хто не може зробити історичних студій, той мусить задовольнитися розваженням нашого власного часу“[1]. І для цього треба буде зробити величезну наукову працю — дослідити у всесвітній історії всі головніші явища історичного життя з погляду їх походження й залежности їх од економіки та инших факторів. Треба це зробити і відносно української історії, бо тут ми не
- ↑ Г. Гортер. Історичний матеріялізм. К. 1918, стор. 140.
