Сторінка:Багалій Д. І. Нарис української історіографії, т. I, Літописи, вип. 1.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

сана на пергаменті — це так звані харатейні списки; сюди належать Лаврентівський, Троїцький, Синодальний. Решта, і серед них найважніший для нас — Іпатський, були написані на папері. Списки поділяються на розряди в залежності од доби й місця, коли й де саме їх було складено. З цього боку є такі розряди літописів: київський початковий літопис, київський обласний і волинсько-галицький — усі три містяться в Іпатському спискові: суздальський розряд, або суздальський літопис у списках Лавр., Акад.; Переяславля суздальського; новгородський розряд і т. и.

Списки поділяються ще також на редакції або ізводи, як, наприклад, початковий (начальний) літопис південного ізводу (Іпатський сп.) і той-таки початковий літопис суздальського ізводу (Лаврентівський сп). Окрім того, всі списки діляться ще на: 1) короткі, 2) просторі й 3) середні. При виданню списки одного ізводу і редакції об'єднуються, і видання друкуються з ріжних списків. Та є й такі літописи, що видавалися з одного списку.

Звертаючися до списків початкового київського літопису — „Повѣсти временныхъ лѣтъ“, бачимо, що раніш од инших став відомий так званий Радзивилівський або Кеніґсбергський[1], що його було привезено спочатку в копії, а потім і в оригіналі ззакордону. Він був писаний півуставом наприкінці XV ст., оздоблений 604 малюнками й перейшов у власність до кн. Ян. Радзивила (тому й називається Радзивилівським) із бібліотеки м. Кролевця (в Німеччині). На початку рукопису читаємо відомий його заголовок: „Повѣсть временныхъ лѣтъ черноризца Ѳеодосьева манастыря Печерьскаго, откуду есть пошла Руская земля и хто в ней началъ первѣе княжити“. Такі заголовки бачимо і в инших списках — Іпатському, Хлєбніківському; у цьому останньому додано ще ім'я Нестора, як і в деяких инших списках. Другим поважним списком, де міститься „Повѣсть врем. лѣтъ“, був Лаврентівський. Бін названий так од імення переписувача, ченця Лаврентія, що його переписав за дорученням суздальського єпископа Діонисія і зробив свій підпис під 1377 роком, а це свідчить про те, що список належить до другої половини XIV ст. Цей список також являє собою літописний звід, що в йому маємо „Повѣсть врем. лѣтъ“ у редакції початку XII ст. і її продовження, де викладаються події північно-східньої, головним чином, суздальської Русі за обласної доби, цеб-то у XII-XIII ст. і далі, Писано рукопис уставом і півуставом. У цьому тільки літописному спискові вміщено Мономахову науку

  1. Розвідка про нього акад. О. О. Шахматова «Изслѣдованіе о Радзивиловской или Кенигсбергской лѣтописи», 1902, 114 стр.