Петербурзька Археографічна Комісія ще 1871 року видала „Повѣсть временныхъ лѣтъ по Ипатскому списку (195 стор.) фотолітографічним способом, і це видання заміняє самий рукопис, бо являється його facsimile. Воно дуже важно з філологічного боку, і ним треба користуватися на семінарах історично-філологічних факультетів. На першій сторінці його читаємо: „Лѣтописецъ Киевской“.
Звертаємося тепер до „Повѣсти временныхъ лѣтъ“. Складено було її в Київі на початку XII ст. на ґрунті тієї освіти, що розвинулася в Київі, як матері городів руських, як культурному центрі середньої Наддніпрянщини, як одному з найстаріших її міст, де склалася київська держава, де прийнято було христіянство; у Київі, що перебував у постійних зносинах з Візантією, в якому з'явилися манастирі і серед них знаменитий печерський манастир. У зв'язку з христіянством, як відомо, почалося письменство; з'явилися навіть школи вже за Володимира й Ярослава Мудрого. За часів Ярослава, при Софійському соборі, ним-таки збудованому, було закладено бібліотеку, де були переписувачі й перекладачі. З іменням Ярослава Мудрого зв'язане й утворення частини „Русской Правды“, а ще далеко раніше за часів Олега, Ігоря й Святослава у X ст. було складено руською мовою, або, краще сказати, перекладено на цю мову, умови київської Русі з греками. Умови ці — це наші перші правничі, міжнародні пам'ятки.
На такому певному ґрунті виросло й наше літописання, що особливо міцний зв'язок має з києво-печерським манастирем, заснованим преп. Антонієм і Теодосієм. Він мав величезне значіння й з освітнього, культурного і навіть з політичного боку, бо туди звичайно заходили й заїздили князі, радилися про політичні справи, скликали там і инакші наради; серед ченців поширена була не самісінька грамота, а й більш широка освіта — письменство, завдяки чому з печерського манастиря вийшло чимало єпископів, ігуменів, письменників. На зразок печерського манастиря утворилося в Київі та Київщині чимало инших манастирів. Ченці печерського манастиря робили подорожі на Схід, як, наприклад, Антоній, ігумен печерського манастиря. Варлаам побував у Єрусалимі і Царгороді. Не дивниця, що в київо-печерському манастирі велися й манастирські літописи.
„Черты и рѣзы“, здається, були в руських слов'ян ще перед кирилицею, утвореною св. Кирилом. Кирил знайшов у Корсуні Євангеліє і псалтир, писані руським письмом. Значить, письменство було на Русі ще до початку христіянства, а з християнством воно поширилося, особливо під впливом Візантії та Болгарії. В X–XI ст. було
