пам'яток тих часів. О. О. Шахматов вивчив геть усі тексти і зробив величезну силу скрупульозних спостережень, порівнюючи їх один з одним і виводячи свої висновки головним чином із цих порівнянь. Таку саму величезну аналітичну працю О. О. Шахматов провадить і в дальших розділах своєї розвідки. Він зупиняється над питанням про вставки до тексту початкового зводу (наприклад, з хронографа) з приходить до висновку, що в найстарішім зводі оповідання про початок руської землі, про Олега, Ігоря і Святослава не мали хронологічних дат.
Далі О. О. Шахматов аналізує літописне оповідання про Володимира та його хрещення; оце останнє було засновано на двох версіях: одна казала про хрещення од грецького проповідника, а друга (корсунська легенда) — про хрещення Володимира у Корсуні. Літопис узяв обидва оповідання і їх об'єднав. Промова філософа і бесіда його з Володимиром — це пам'ятка болгарського письменства. Вияснює він і джерела початкового зводу: княжий синодик, текст парамійника, повчення про кари божі, чернигівський запис. Знаходить О. О. Шахматов у початковому зводі і новгородські оповідання, які були позичені з новгородського зводу (цей новгородський звід і склався підо впливом старішого київського і був од нього у великій залежності: він, значить, мусів скластися до 1095 року). Сам новгородський звід стояв у залежності од старішого київського, являв з себе його перерібку, доповнену новгородськими подіями. Текст цього новгородського зводу О. О. Шахматов і реставрує на підставі різних даних і міркувань, а саме шляхом порівнюючого виучування 1-го новгородського літопису, виданого за Синодальним списком, де виявляють себе два автори-літописці — священик новг. церкви Яків Воята (XII ст.) і паламар Тимофій (XIII ст.). Цей літопис систематично вівся одначе при дворі новгородського владики. У XII ст. (1167 р.) з нього утворився звід, зредагований Воятою. Другим джерелом для реставрації першого новгород. зводу XI в. був новгородський звід 1448 р. В основу архієпископського зводу 1167 р. було покладено єпископський звід XI ст., складений 1050 року. О. О. Шахматов, хоч і наздогад, але вияснює його зміст на підставі аналізу оповідань загальноруського зводу 1423 р. і ростівської компіляції XI ст., та ще реєстра князів і владик. Далі О. О. Шахматов звертається до розбору житія пр. Антонія і приходить до висновку, що воно належить до найстаріших пам'яток нашого письменства і було джерелом для початкового зводу кінця XI ст. Після цього автор звертається до аналізу оповідань про перших київських князів Рюрика, Аскольда, Дира й Олега і користується цими оповіданнями
