не в „Повѣсти“, а в початковому зводі, який зберігся в 1-му новгородському літопису. Переказ про Кия, Щека і Хорива — Київського походження, а про Рюрика — новгородського, і вони так переплелися між собою, що з'явився немов компроміс між ними. Ім'я Русі, на думку автора, це назва дружинного стану, боярства, і Русь, як і варяги, це нормани. Розглядаючи дальші літописні оповідання і звернувшись до Длуґоша, О. О. Шахматов приходить до висновку, що старіший київський звід узяв до свого складу епізод про вбивство Ігоря Мистишею Свінельдичем, а початковий звід узяв инше оповідання — про вбивство Олегом деревлянським Мистиші; обидва оповідання були складені на підставі народніх пісень; ім'я Мистиші було замінено ім'ям деревлянського князя Мала; згідно з цим і мати Володимира названа Малушею. Далі О. О. Шахматов дає історію текста 1-го новгородського літопису молодшого зводу, де зберігся, на його думку, в уривках текст київського літописного зводу 1095 року. На підставі усього цього автор приходить до своїх остаточних висновків і найперше до розв'язання питання про обсяг реконструйованого ним зводу. О. О. Шахматов спостеріг, що ні в „Повѣсти“, ні в початковому зводі, що на їх підставі з'ясовується зміст найстарішого зводу, нема до 1061 року достотної по днях хронології (окрім двох вказівок); на підставі цього автор приходить до висновку, що до 1061 р. був один літописець, а після цього другий; на підставі инших міркувань автор приходить до думки, що старіший доведений тільки до 1047 р. або, як остаточно вирішає О. О. Шахматов, тільки до 1039 р., бо два дальші оповідання були, на його погляд, додані пізніш, тоб-то оповідання про утворення Ярославом митрополії і похвала йому за його просвітню діяльність. І складання найстаршого літописного зводу, очевидно, стоїть у зв'язку з утворенням Київської митрополії так самісінько, як і в Новгороді утворення архієпископії визвало появу поширеної редакції тамошнього владичнього зводу. Хронологію утворення найстаршого літописного зводу О. О. Шахматов виводить також з аналізу і порівняння змісту літопису з „Словомъ о законѣ и благодати“, яке, на його думку, скористувалося літописом і було складене в усякому разі перед смертю Ярослава Мудрого, тоб-то перед 1054 р. Але цей старіший звід не продовжувався при Софійському соборі, бо на перешкоді цьому стали події після 1039 року, головним чином розбрат з Візантією і вибори на митрополичу катедру Іларіона, що з його ім'ям зв'язано заснування київо-печерського манастиря, діяльність Антонія й Теодосія. Тому і літописання перейшло тоді до печерського манастиря; там то склався і літописний звід біля 1095 року. Але ще раніше, 1073 року
