Сторінка:Багалій Д. І. Нарис української історіографії, т. I, Літописи, вип. 1.pdf/65

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

матова, хоч він сам у цьому не винен: він дав maximum того, що дають джерела вкупі з його власними авторськими спостереженнями, а иноді дає й самісінькі свої спостереження, тільки ці авторські спостереження й освітлюють нам темні закутки складного питання про старі літописні зводи, які до нас не дійшли. І на це питання й можна було дати тільки імовірне, можливе, а не стале, певне вирішення. Тема автора має найбільше значіння з боку історично-літературного, але вона цікава й для історика, бо й для нього має велику вагу питання про зміст найстарших літописних зводів з боку їх критики й історичної певности. А коли яке-небудь оповідання знаходиться у стародавньому зводі, це вже збільшує його цінність з боку його певности навіть тоді, коли воно складене на підставі переказу, бо, скажемо, не однаково, чи заносився цей переказ до зводу першої половини XI ст., чи до „Повѣсти временныхъ лѣтъ“, яка була зложена на початку XII ст. Для історика особливо цікавий XVIII розділ розвідки О. О. Шахматова, де він обговорює питання про склад і джерела найстаршого зводу (стор. 460–401). Тут О. О. Шахматов продовжує праці М. І. Сухомлінова, К. М. Бестужева-Рюміна й М. І. Костомарова. Цікава його класифікація джерел і вказівка на болгарський літопис, хоч і не показано точно, про який саме літопис йде мова. У розвідці О. О. Шахматова вирішено або принаймні поставлено силу окремих питань, які мають велике значіння для історії Русі-України, починаючи з питання про прикликання варягів-Русі.

Акад. О. О. Шахматов присвятив „Повѣсти временныхъ лѣтъ“ окрему розвідку в передмові до виданого ним тексту „Повѣсти“[1], і ця розвідка була видана аж 1916 р. — куди пізніше, ніж його праця про літописні зводи. „Повѣсть“ теж являється літописним зводом, що складений у Київі, охоплює часи до другого десятиріччя XII ст. і являєтся початком для більшости літописних зводів XIV–XVII в. У старих зводах ми бачимо єдиний його текст, а в пізніших він скорочується, з'єднується з иншими або доповнюється. Заголовок його має різні редакції: 1) „Се повѣсти временныхъ лѣтъ, откуда есть пошла Руская земля“, 2) у других додається ще „Черноризця Федосьева монастыря печерськаго“; 3) у третіх додається ще до цього ім'я Нестора. Після аналізу тексту „Повѣсти“, О. О. Шахматов приходить до таких висновків, доповнюючи і підтримуючи ними висновки свої, висловлені в попередній розвідці: 1) оснівна первісна редакція „Повѣсти складена 1112 року Нестором у київо-печерському мана-

  1. А. А. Шахматовъ, Повѣсть временныхъ лѣтъ. Томъ I. Вводная часть. Текстъ. Примѣчанія. Петроградъ, 1916; стор. VIII+LXXX+103.