Обласні літописи. Київський літопис це звід і вказати джерела його можна. Автори зводу. Головні окремі оповідання київського зводу. Щорічні короткі записи. Поділ київського зводу на частини. Про що оповідає київський звід? Думка про нього проф. М. С. Грушевського. Зміст київського зводу. Мова цього літопису. Галицько-волинський звід. Його відношення до київського. Погляд на цей літопис проф. М. С. Грушевського, та його розвідки про хронологію цього літопису. Питання про авторів і їхнє відношення до князів і освіти. Літературна форма й мова галицько-волинського літопису. Уривки з инших обласних українських літописів — переяславського і чернигово-сіверського.
До обласних русько-українських літописів належить головним чином київський і галицько-волинський[1]. Вони являються обласними через те, що, хоч не виключно, та все-таки найбільш оповідають за події київської чи галицько-волинської землі. Перший присвячений історії київської землі на протязі усього XII ст., і хоч спиняється він иноді і на подіях инших земель, князівств, то це через те, що Київ ще й тоді зберіг немало свого колишнього центрального політичного значіння й не міг перетворитися на область з обмеженими обласними, місцевими інтересами. Окрім того, він, як і колись, являвся релігійним і культурним центром України і мав широкі стосунки з сусідніми українськими областями. Другий, ще типовіший обласний літопис — це галицько-волинський, який охоплює ввесь XIII вік і оповідає майже виключно за події галицько-волинської держави. Велись обласні літописи ще й по инших україно-руських областях, як, наприклад, у чернигово-сіверській, та до нас у свойому місцевому складі вони не дійшли.
Звертаємося найперше до огляду київського літопису. „Повѣсть“ в Іпатському списку дуже близько торкається київських подій, бо і перші зводи, старіші од „Повѣсти“, та й сама „Повѣсть“, складалися, як це ми бачили вже, у Київі. Ясно, що й у XII в. в цьому не могло перерватися літописання: продовжувалося воно геть на протязі усього
- ↑ Обидва ці літописи вміщені в Іпатському спискові слідом за „Повѣстю временныхъ лѣтъ“, якою починається і цей список. У виданню 1871 року (другому) Археографічної Комісії (Лѣтопись по Ипатскому списку. Изд. Археогр. Ком. Спб., 1811 року, IX. 616, 33, 28, 19) київський обласний літопис починається з 191-ої стор. з 1211 року, а кінчиться 479-ою стор. (1200 роком); волинсько-галицький починається з 419-ої стор. — з 1201 року, а кінчиться 616-ою — 1292 роком.
