Джерела і постановка питання.
Участь Т. Шевченка в Кирило-Методіївському братстві, що наслідком її було заслання його на довгі роки, мала величезне негативне значіння не лише для його життя, а і для його поетичній діяльности. Можна сказати, що разом з ним треба поставити по впливу на його життя лише його визволення з кріпацтва. І тому бажано було-б, щоб цьому епізоду було присвячено повну, вичерпуючу розвідку, де-б використувано було всі джерела — офіційні і приватні — усі розвідки, що торкаються його, а також нарешті і нові не надруковані архівні матеріяли. Я не беру на себе виконання такого завдання, але хочу дати основну схему такої розвідки, обгрунтовану на джерелах, хоч в найбільшій кількості і надрукованих, але з такою спеціяльною метою не використованих. Систематичні офіційні матеріяли про допити і признання на допитах Кирило-Методіївців опубліковано в Збірникові пам'яти Т. Шевченка (1814–1914). К стор. 101–256, тут і допит Шевченка. Раніш допит Шевченка був надрукований в час. «Былое» 1907 р., т. VII, а передрукований, з додатком деяких документів, в творах Шевченка вид. Яковенка, т. II-й, 1911, стор. 97–144. Друковано було допити й инші матеріяли про методіївців і в инших виданнях. Але треба додати, що критичного розбору усіх джерел ми і досі не маємо, виключаючи лише огляди з критичного боку допитів методіївців в «Збірникові пам'яти Шевченка», виданому в Київі, в передмові редакції до цих джерел.
«В наше розпорядження, читаємо в передмові, була передана копія актів Кирило-Методіївського слідства; копія офіціяльна, зроблена для урядового ужитку; де-які документи списувалися з оригіналів, де-які з офіціяльних-же копій, пересланих в III «отделение»; порівняння їх з виданнями, зробленими з оригіналів III «отд.», показало, що копії ці робилися, як можна було й
