Акад. ДМИТРО БАГАЛІЙ
Я хочу коротко, побіжно торкнутися теми про відкошення Шевченка до селянства не в історичній дійсності, не на підставі його біографії і його поетичних творів, в яких він виспівував тяжку долю українських кріпаків а на підставі переказів, що не мали під собою ніякого певного ґрунту, але і в них Шевченко виступає перед нами, яко захистник кріпаків, яким він був і в дійсності: в них ми бачимо своєрідну правду, бачимо Шевченка таким, яким уявляли його творці цих переказів перед народніми масами.
Постать Т. Шевченка, що сам вийшов з закріпаченого селянства, що жив за дитячих років серед селянського осередку, що перебував у кріпацькому стані більшу частину свого життя, що пеклувався про долю селянства в своїх поетичних творах, які доходили до цього селянства, — набула в українському селянстві героїчних рис.
Ці легенди почали складатися ще за життя поета, але особливо поширилися зараз же після його смерти і похорону. Велику ролю тут набуло перевезення його тіла з Петербургу на Україну і похорон біля Канева. Цей похорон організували тодішні українські громади — Петербурзька і Київська, а найбільш актуальну участь в ньому прийняв член Петербурзької Громади художник Честаховський[2], що був щиро захоплений і Шевченком, і його поезією. Ми маємо дуже цінні матеріяли, що описують нам похорон Шевченка і легенди, що утворені були над свіжою могилою Шевченка двома класами тодішнього суспільства на Україні — поміщиками і селянами. Це листи Честаховського[3] до Петербурзьких громадян
- ↑ Доповідь зачитана на прилюдних зборах Інститута Т. Шевченка в Харкові 14-го березня 1927 року.
- ↑ Честаховський був родом з военних поселян Херсонщини, в Петербурзі гаряче прив'язався до Шевченка, часто його відвідував і по дорученню Громади одвіз тіло його на Україну поховавши згідно з „Заповітом“ його на Україні над Дніпром, на Чернечій горі біля Канева, про що й сповіщав Петербурзьку Громаду.
- ↑ Письма Честаховского, писанные в 1861 г. о похоронах поэта Шевченка (К. Ст. 1898, кн. 2, 167–193).
