Уражайте їх, бийте мечами,
не давайте чужинцями жить!
Хай почують, як серце ночами
за подолану матір болить!
Краю рідний, я — тільки людина,—
затамуй мою тугу німу!
Ти пробач, ти прийми свого сина,
дай умерти за тебе йому!
Все летять і летять оті коні,
срібні збруї далеко гримлять, —
стародавньої Литви Погоні
не розбить, не спинить, не стримать!
