МЕЖІ
Поглянь навколо — і застигне кров:
ось хату щільно обійшов
паркан із гострими цвяхами,
посипаний колючим склом.
Дивись, як густо за селом,
ланами,
біжать вузькі обніжки навскоси;
а он ідуть рови через ліси,
і стопудові каменюки серед поля,
по суголовках, на межі, лежать;
вістря багнетів блискотять
по всій землі, мов дика воля,
на узгряниччях всіх держав, сторон, —
дивися: скрізь кордон.
Не змірять вільного простору
степів, лугів, — а чоловік
тини робив, рови копав за віком вік,
ховався в них, мов лис у нору,
