Ця сторінка вичитана
Холодна ніч була. Я ліг у темнім полі,
побіля огнища, і стихнув у півсні.
Все слабшав там огонь… нарешті, зник поволі…
і враз зробилося аж весело мені!
Хай, сірий попеле, все огнище собою
невдовозі ти здолав, мов ризою, покрить, —
я знаю, що огонь зміїться під золою,
і що всередині червоний жар горить.
Хай череда годин нудних, похмурих, сірих
на душу падала, як попіл, увесь час,
тамуючи щодня огонь гарячий віри,
хай невидимий він, — та він іще не згас!
