Ця сторінка вичитана
Розложиста темрява пуща:
кругом велетенські дуби,
смолиста ялинова гуща,
і в глиці опалій — гриби.
Все дике: кудлатіє, мшиться…
Над пущею спека стоїть,
а долі, де спіють брусниці,
лісун самотою лежить.
Коржава побрижилась шкура,
і мохом обріс він як пень,
трясе головою понуро,
боки вигріває; ввесь день.
І туга мене обхопила,
як стрівся я з дідом старим:
та де ж його мужність і сила? —
Розвіялись, зникли, як дим!
