Нечутно рейки крицяні дрижать:
з веселим шумом, мов навперегони,
женуть через смолистий бір вагони;
шипить машина; іскри блискотять;
пухнатий білий дим пливе горою;
вилискує на сонці криця й мідь;
сміються з вікон люди… а ведмідь
стоїть і чує крик мій: «Вірш за мною!»