Як-би вловили?
Собаки й вівчарі твої,
Усі ви — вороги мої;
Од вас мені життя немає…
Ще мало я терпів?“
— „Так чим же я вам досадив?“
Ягнятко, плачучи, питає.
— „Цить, капостне! либонь не знає…
Ще й одгризаєть-ся, щеня!
Що́ ти за птиця?! ти — Ягня!
Як сміло ти мене питати?
Вовк може їсти захотів!..
Не вам про теє, дурням, знати!“
І — Вовк Ягнятко задавив…
На-що́ йому про теє знати,
Що може плаче бідна мати
Та побиваєть-ся, як рибонька об лід:
Він вовк, він пан… йому не слід…