Сторінка:Байки Леонида Глібова (Ляйпціґ, 1918).pdf/31

 І суточки,
А доброго нічого там не вздріла, —
 То тілько вигадки дурні!
Не хочу я нікого прирівняти,
 Звиняйте, до Свині…
 Ні, далебі, що ні!
 Я тілько хочу щось спитати:
 Траплялось на віку мені
 Такеє бачити, ледащо, —
Подивишся — не годне ані на́-що:
 А як почне тебе судить,
 То так оббреше, обчернить,
 Та рознесе таку погану славу,
 Що соромно й сказать…
Так я це хочу вас, панове, попитать:
 Еге, не гріх таку прояву
 Свинею величать?

 

Билина.

 Сказав раз Кущ Билині:
 „Билинонько! чого така ти стала,
 Мов рибонька вяла:
 Пожовкла, не цвітеш,
 Живеш, як не живеш,
Твоя головонька от-от поляже?“
— „Ох, Кущику! — Билина каже:
 Я на чужині“…
Хто щиро поважа родину,
 Свій рідний край,
 Тому не всюди рай:
Чужина вялить, як Билину.