І службу відбула.
За те чумацький віз оріхів наділили; Хоч слово панове справдили, — Аж любо глянути: оріх в оріх,
Цілісінькую-б зіму, дякуючи, їсти, — Та тілько що́-ж? дивись на них: Дали тоді, як нічим гризти.
Є приказка весела: їж, Коли роток ще свіж, А то, як прийде час, зовяне, Тоді ніщо вже не загляне.
Лев на облаві.
Жили у гущині глибокого байра́ка Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака-Вовк і наш Сірко-собака, Що́ із села помандрував у ліс. І розбишакою зробився, — З людьми, чи що, не вжився.
Побратались вони, щоб по-сусідський жить, Ніко́ли шкоди не чинить; Умовились гуртом робити Облаву потайну
І хто добуде що — все на́рівно ділити; Лев був за старшину. Улучив Лис годиноньку щасливу, У верболозі притаївсь
І якось там козу дурну і полохливу Піймати умудривсь.
