Сторінка:Байки Леонида Глібова (Ляйпціґ, 1918).pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Ні те, ні се:
 Хоч десять раз пересідайте,
 Немає хисту — от і все“.

 Почув я раз — старі сміялись люде,
 Що квач притикою не буде;
 Причина не велика:
 Якая-ж із квача притика,
 Коли він квач?“

 

 

Півень і Перлинка.

 Під тином Півень, біля хати,
 Знічевя смітник розгрібав
 І квокчучи там дещицю клював, —
Наїдку не було, а так — аби клювати.
 У сміттячку углядів якось він
 Блескучу, кругленьку Перлинку,
 І дорогу таку новинку
 Узяв та й викинув під тин.
 „Не хочу я таких дурних новинок“,
 Промовив він: „на-що́ здалась вона?
 За жменю цих цяцькованих Перлинок
 Не дав-би я і зернятка пшона, —
 Нехай дурний індик ковтає“.

 Так недотепа-неборак
 Ганьбує те, чого не знає,
 І думає, що добре так.