Перейти до вмісту

Сторінка:Барвінський Є. Тарас Шевченко, єго житє і твори (1914).pdf/68

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

- 68 -

відповіди, міг читати книжки. Але єго все страшно боліло, що малювати і писати не мож було — він забавляв ся лише лїпленєм фіґур з глини та різьбою.

Щоби Шевченкови і в тім помочи, порадив єму Усков подати в Петербург прошенє, щоби єму позволено для церкви в Новопетровску намалювати напрестольний образ; він сподїяв ся, що начальство не відмовить призволеня в такій цїли і в сей спосіб буде можливе обійти заказ мальованя. Сам комендант залучив до сего прошеня справозданє, що Шевченко заховує ся дуже добре, і що заслугує всякі пільги. Але і ся дорога нїчо не помогла. По трех місяцях прийшла відповідь — що Шевченкови не дозволяє ся навіть образа до церкви намалювати.

Отся заборона знов дуже прикро вразила Шевченка. Він в листах до своїх жалуєсь на се і каже, що вже на все треба зречи ся надії на кращу будучність. Одинокою розрадою остали для него листи з Укряїни, зносини сердечні з Усковими — всі прочі змаганя не помогли навіть предложенє Ускова, щоби Шевченка зробити підофіцером начальство відкинуло...

Але в початку року 1855. знов віджила в Тарасї надїя на кращу будучність. В році 1855. помер цар Никола, що підписав засланє Шевченка; на престол вступив цар Александер.