дїтьми“, се одна з умов порядного вихованя), так само й студент із удаваня катехита виміркує його нещирість. Не рідкі лучаї, знаю їх сам трохи з власного досьвіду, що кате хит власне, через отте вдаванє й непривітність, — хоть є з рештою в закладї й особою рішаючою, — у студентів не має поваги і грає нераз у школі чистого блазна.
Те, що я сказав про відверненє від церковної віри, відносить ся не лише до людей студіюючих, але взагалї до людей просьвічених. Отже, коли ми нинї менше віруючі, менше церковні, нїж були наші батьки, то се тому, що більше знаємо, нїж вони знали. Ми в троякому зглядї знаємо більше.
а) В полїтичній історії церкви.
Найчастїще повстає недовірство у людей тодї, коли вони пізнали ріжницю між церковною теорією та практикою, між навчанєм і вчинками. Се-ж дало би ся розріжнити на двоє: знанє історії тай огляд теперішного житя. Церква твердить, що папа непомильний у справах віри й моральности. А про те признаний факт, навіть істориками церкви — квітую з подякою, що потвердив менї його й професор теольоґії д-р Шульц у Градцу Кральовім — що було досить негідних пап. І то дуже негідних.
