сну „Історію Еспанїї“ ще й розвідку „De rege et regis institutione (про короля та його вихованє)“. Нї одна з його розвідок, а значить і послїдна, не є церквою відкинена, не находить ся в реєстрі заборонених книжок. Значить, се признаний авторітет церковний. Маріяна звісний теоретик королевбивства. В розвідцї що йно названій признає він горожанам не лише право вбити володаря, але й зараз описує з єзуїтською докладністю, чи се може стати ся лиш явно чи тайно, а в сїй пригодї, коли штилєтом а коли трійлом. Признаний авторітет поручає королевбивство. Який же з сего висновок?…
Іще инший приклад: Католицький сьвятець Альфонс із Лїґуорі, котрого розвідки дуже любив небіжчик папа Лев XIII. так, що поручав їх і школам (значить іще більший авторітет), але котрі занадто ляіцький і неправовірний прокуратор австрійський сконфіскував за такий переступ проти моральности, що ті плоди католицької полової неприродности (перверзії) були виключені навіть із парляментарної інтерпеляції, — наводить у своїй моральности вповнї практичні вказівки до злуки тїлесної, описує з хоробливими подробицями всі можливі неприродні полові вдоволеня та дає й сповідникови на цїм полї дуже докладні вказівки для його уряду. Тут очивидячки має ся до дїла з хорим чоловіком (наслїдком неприродного полового житя, аскези й т. и.), але той чоловік є святцем тай авторітетом, котрого можна слухати слїпо й без критики…
Инший, не менше цїкавий є прінціп наміру: Я можу сповнити учинок заборонений, коли роблю се не виключно на те, аби грі-
