нальну еґзистенцію і в революції бачить средство свого національного визволеня. А що найбільш революцийною партією в Росії, партією, яка й веде сю революцію, є соціял-демократична партія, тож всї ті українські інтелїґенти революціонери „називають“ себе також соц.-демократами. Через те і той український соціялїзм (в Галичинї?) прибрав сильну закраску національну, який ще тим більше закрашуєсь національно, що й те українське мужицтво (соціялїстичне?) має як свого безпосередного противника польську шляхту, і тим самим його клясова боротьба з тою польською шляхтою, є рівночасно й національною боротьбою. Значить, той своєрідно-клясовий український соціялїзм є ще й своєрідно-національний.
[Уважаю, що над тими так фантастичними виводами Бауера не треба довго задержувати ся. Тілько вже ту незнаня річи комбінації дїйсних довільної і уроєних в уяві Бауера з'явищ українського житя по сей і той бік кордону!] Вкажу лише на дещо. Передовсїм, чудове відкрите: українська революцийна інтелїґенція!… Читаєш — і мимоволі оглядаєш ся на всї сторони і питаєш ся: де вона? — В Галичинї? — де? „Може в закордонній Українї? — де-ж там? А до того ще „соціял-демократична“! А ми ту в Галичинї просто в розпуцї: так конечна нам, так потрібна хочби й мала жмінка українських соц.-демократів з поміж інтелїґенції, щоби хоч заінїціовали і поки-що хоч на якийсь час піддержували орґанїзацийну і пропаґаторську роботу в розкинених по всїй східній Галичинї і північній Буковинї осередках українського робітництва — власне тепер, коли ще українська соціял-демократія слаба і так дуже потребує інтелїґентних сил! А ту хоч і вибубнюй — і на лїк єї не найдеш: вся вона так і пірнула в націоналїстичних партіях — радикальній і націонал-демократичній, і так їх собою завалила і так в них розгукалась, що за ними ледво що й видно і ледво що чутно того українського мужика і того українського ремісника! А ту Бауер торочить нам щось про українську революцийну інтелїґенцію — що „зве“ себе „соціял демократичною“!
А може Бауер думає про українську революцийну інтелїґенцію в закордонній Українї? — Та щож там бачимо? — Правда, завязалась була перед 10 роками „Українська революцийна партія“, що визнавала себе соціялїстичною, але — соц.-демократичною себе не називала. Та що стало ся з нею? Що лише блисли перші проблиски свободи на Українї, а вже та „Рево-
