Перейти до вмісту

Сторінка:Бачинський Ю. Зразок публїцистичної несовісности (1912).pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

люцийна українська партія“ розбилась: одна частина — вскочила до радикальної партії, друга — до демократичної, що саме тодї потворились на Українї, а соціялїстична ґрупа розкололась знова на два відлами: оден прилучив ся до росийської соціял-демократичної партії і утворив при ній український віддїл, так зв. „Спілку“, а другий — перетворивсь саме в теперішну українську соціял-демократичну партію (росийську). Та ся українська соц.-демократична партія так далеко не була націоналїстичною — бо взагалї національна квестія була і ще є для тих соц.-демократів нова, завдяки „обєденительній“ полїтицї росийської соц. демократії, під впливом котрої ті закордонні українські товариші виростали і виховувались — що ще тепер не порішила між собою, як поставити від себе українську національну справу — згідно з духом і вимогами інтернаціонального соц. демократичного руху! То чиж може вони мали-б надати українській соц.-демократії в Галичинї ту національну закраску, про яку говорить Бауер? Алеж, коли вже говорити про національні впливи, то радше можна би говорити про можливі впливи не закордонних товаришів на нас, а наші на них. І се цїлком природно, бож як-раз ми жиємо в державі, де саме приходить ся вперве соц.-демократії рішати про відношенє єї до національної справи, де усталенє того відношеня стало для неї злобою дня і єї рішенє буде міродайне, певно, в недалекій вже будучности, якраз — для Росії.

Та цїкаве: з відки міг найтись в голові Вауера сей міт про українську революцийну інтелїґенцію в українській соціал-демократії? Ту можливе хиба одно: Бауер чув і знає про справдї значний залив польської соціял-демократії в Галичині польськими еміґрантами-революціонерами з Королївства польського і знає, що під впливом тих de facto — передовсїм польських революціонерів, а опісля de nomine — польських соц. демократів, польська соц.-демократична партія прибрала таку яскраву націоналїстичну польську закраску, що йому самому видалось се вже на много, — а я додам ще від себе: прибрала таку яскраву націоналїстичну польську закраску, що часами годї розпізнати, чи се польська соціял-демократична партія, чи лише польська робітнича партія, котра на те лише уживає соц.-демократичних кличів, щоби при помочи їх приєднати галицьких робітників і то всїх, не лише польських але і українських і жидівських, для польської національ-