ної ідеї, — і думає собі, що коли в Галичинї жиє лише мала частина Українцїв, а велика більшість в Росії, — так само як се є з Поляками, — то певно і українська партія в Галичинї мусїла від тих закордодних de facto українських революціонерів, а de nomine лише українських соц.-демократів прийняти закраску національну — тим більше, що чув щось про якихсь „націоналїстів“, „сепаратистів“ в українській соц.-демократії в Галичинї. Та се вже просто абсурд. Бо-ж рівнати польську революцийну інтелїґенцію — з українською, се таки сьмішно, як сьмішно рівнати щось, що є, з тим, чого нема. І сьмішно вносити із заливу польської партії в Галичині польськими революціонерами-еміґрантами на такий залив української партії українськими революціонерами-еміґрантами, коли справдї значному числу інтелїґенції в польській партії соціялїстичній Королївства польського протиставити можна інтелїґентів в українській соц.-демократичній партії (закордонній) акурат тілько, кілько є пальцїв в одній руці, — бо все gros партії, се самі робітники, які, розкинені поодинокими ґрупами по цїлій закордонній Українї, ведуть самі свою орґанїзацийну, підпольну соц.-демократичну роботу — майже без інтелїґентів, бо тих так якби й не було.
[Та, Бауерови, видно, не інтересно було про се розвідатись вперід, нїм взяв ся про се писати. Він вже наперед визначив собі, як має писати і вже сам уробив собі до того факти і явища, як підложе — для наперед вже означених ним „висновків“.]
А до тих його наперед означених ним „висновків“ конче потреба було йому як раз таких а не инших фактів. Бо як-же інакше пояснив би він появу „націоналїстів“ серед української партії в Галичинї, тих „сепаратистів“, що все вістрє своґї боротьби звернули проти польської партії і тих своїх товаришів, що дотепер працювали і працюють „in engster Gemeiuschaft“ з польською соц.-демократіею. Бо прецїнь українські товариші дотепер так згідно йшли все з польськими товаришами! — так згідно, що такий прим. М. Ганкевич або Мелень не лише працювали і працюють в польській партії але й редаґують партийну польську пресу — а я ще додам, в супереч твердженю Бауера, з цїлковитим полишенєм української партії і української партийної преси. Щож стало ся такого? Звідки взяли ся нараз ті „націоналїсти“, „сепаратисти“ і як ще їх там звати?
[Думаю, що кождий нормально думаючий мусить
