собі подумати: щож,] видно, обставини змінились, видно, що те, що було перше можливе, тепер стало вже неможливе, що обставини, які перше таку найтїснїйшу сполуку вимагали, тепер вимагають вже чогось протитивного що, видно, котрась з сторін, а певно та, котра сепарує ся, на тій сполуці терпить, чи то, що друга сторона єї визискує, чи кривдить, чи що иншого, досить, що коли перше на тій сполуцї зискувала, тепер тратить. Так, думаю, кождий холодно розбираючий справу, мусїв би розважати. [Але Бауер на такі думки впасти не зміг, а на всякий случай такі думки не відповідали би його „висновким“.] Бо се значило би закинути польським товаришам чи національну нетерпимість, чи використуванє українських товаришів, чи що инше, а се у польських товаришів, після переконаня Бауера, неможливе. Отже він шукає за причинами того міжпартийного польсько-українського конфлїкту не в східній Галичинї, на місци — з взаєминах між українською а польською партією при їх спільній роботї, а — в боротьбі українських революціонерів з росийським царатом… Але тут-же він і [похапуєсь][1] прецїнь найгорячійшим речником тої боротьби з росийським царатом є М. Ганкевич, котрий із-за сего й є рівночасно найгорячійшим речником найтїснійшої сполуки з польською партією, бо вона рівнож найгорячійше між польськсю суспільностію пропаґує боротьбу з росийським царатом… Як-же властиво є з тим „націоналїзмом“? — Справа трохи замотана. — Та, о! вже є: є націоналїзм — і націоналїзм! Оден боре ся з росийським царатом (в Галичинї!) і є за найтїснїйшою сполукою з польською партією, — що, я додам від сєбе, є получене з явною шкодою для українського соц. демократичного руху в Галичинї — і разом в нею, ceterum ceuseo… анатемізує чеський сепаратизм, і такий націоналїзм, то — all right! Такому націоналїзмови й можна дати розрішенє. Але й о націоналїзм, що „задивив ся“ на чеських сепаратистів і — собі хоче сепарувати ся. Від кого? — від центральної заводової орґанізації? — Ну, нї… То від когож? — Ну… від польської партії… — Щож се має спільного з чеським сепаратизмом? Як-то що! а от, чеські сепаратисти передруковали в своїй пресі брошуру Бачинського“[2]…
Сторінка:Бачинський Ю. Зразок публїцистичної несовісности (1912).pdf/14
Зовнішній вигляд