Справа „опрокиненя“ була рішена. Ще член верифікацийної комісії тов. Буняк запротестував в імени „сепаратистів“ проти такої ухвали і застеріг ся в імени їх, що за консеквенції тої ухвали вони не беруть на себе відвічальности — і конґрес розпочав наради. „Сепаратистам“ не розходило ся вже о сам висьлїд голосованя над резолюцією тов. Левинського, а тілько о саму дискусію над його рефератом. Зате „інтернаціоналїстам“ не розходилось вже о дискусію над рефератом, а о сам висьлїд голосованя над резолюцією. Їх референт Мелень поставив внесене: счеркнути з резолюції тов. Левинського уступ: „яким (то є — польсько-українським непорозуміням в галицькій соц.-демократії) дала У.С.Д.П. свій вислів в резолюції останної конференції з дня 29 сїчня 1911 р.“ і „опрокинути“ мою брошуру. І коли „сепаратисти“ в часї дискусії весь час говорили про той польсько-український конфлїкт в галицькій соц.-демократії — „інтернаціоналїсти“ весь час нападали на резолюцію конференції і на мою брошуру. Дискусія тривала два днї, а коли прийшло до голосованя, резолюція тов. Левинського упала (2 голосами „більшости“ „інтернаціоналїстів“), а перейшло внесенє Меленя, що резолюцію Левинського приймає ся з пропущенєм уступу, де згадує ся про конференцію з 29 сїчня 1911 року а брошуру Бачинського „опрокидує ся“.
Справа була скінчена — „сепаратисти“ перевівши дискусію над відносинами української соц.-демократичної партії до польської, узнали своє завданє на сїм конґресї за укінчене. Осталось ще їм витягнути консеквенцію заповіджену в заяві тов. Буняка на початку конґресу, по голосованю над узнанєм неделєґатів за делєґатів. Так і зробили. По заяві, зложеній в відповідній для такої „більшости“ формі, тов. Львом Ганкевичем, що ухвали того конґресу узнають за неважні — вийшли з конґресу. Опісьля зібрались в льокали тов. „Воля“ і поручили дотеперішній Еґзекутиві партії провадити дальше партийні справи аж до нового конґресу, який дотеперішна Еґзекутива має в можливо найскоршім часї скликати.
Так представляє ся фактично справа сецесії „сепаратистів з конґресу і справа „розламу“ партії.
А як представляє єї Бауер? — Він незвичайно рад, що „більшість“ конґресу заявилась за полїтикою трійцї: Ганкевич-Мелень-Вітик, і що „більшість“ на внесенє Меленя „опрокинула“ мою брошуру. Яка се була та „більшість“ — він про се нї одним словом не
