Отся відповіль Бауерови призначена була до посьлїднього (11–12) зошиту „Нашого Голосу“ за 1911 р., що тепер друкує ся сюди однак вона не попала. Сталось се тому, що Галицький віддїл (нерозбірливий текст)дийного комітету „Нашого Голосу“, зглядно два члени його, тт. В. Левинський і М. Темницький зажадали у нїй таких значних а при дивовижних змін і счеркнень, що я, як кождий шануючий себе автор на се згодитись не міг. Тодї оба сї товариші, своїми голосами проти мого, відкинули сю статю. Зробили вони се, як заявили (нерозбірливий текст)оборонї — культури перед некультурностію. „Некультурність“ та (нерозбірливий текст) проявляти ся в формі, в якій я звертаю ся в отсїй статі до Бауера відкликав ся до плєнум Комітету. Товариші з Закордонного віддїлу згодились зразу рішати про сю справу, але, коли прийшло до засїданя — не явились, зате тов. В. Левинський заявив, що закордонні члени Комітету на засїданє не прийдуть, бо „не хотять мішати ся в галицькі справи“… Опісьля тов. Левинський ще раз зажадав від мене змін і счеркнень, уступів, зазначених ним і тов. М. Темницьким, в статї. Я, розуміє ся, знова відмовив. На те оба товариші заявили вдруге, що мою статю невідклично відкидають. Тоді я запропонував, щоб уміщено статю в „Нашім Голосї“ з приміткою від Редакції, що Редакція не годить ся з формою, в якій я звертаю ся до Бауера, та оба сї товариші і ту пропозицію відкинули…
Так я тепер предкладаю Вам, Товаришу, отсю статю, щоби Ви осудили, о скілько ся цензура, перед котрою і цензура росийська мусить засоромитись, дасть ся виправдати обороною „культури перед некультурностію“.
Слова і уступи зазначені тт. В. Левинським і М. Темницьким до змін і счеркнень подані в статі в скопках: [].
Для докладности додаю ще, що Бауер уважає мене, як і всїх українських товаришів „сепаратистів“ за не-товаришів партийних, і відносить ся до нас, як до людий, що стоять поза соц.-демократичною орґанїзацією. Тим самим, сам звільняє нас від деяких зглядів, які можна би вимагати для него, як для товариша партийного.
Ю. Бачинський.
