В сїчневім зошитї за р. 1912 віденського місячника „Der Kampf“ помістив Отто Бауер, редактор „Kampf“-у і звісний розсьлїдник національного питаня, статю під загол. „Galizische Parteitage“. Статя та замітна тим, що в нїй старає ся Бауер подати своїм читачам — зі згляду на се, що на тих партийних конґресах, української і польської соціял-демократичної партії, відбилась також дуже живо кріза, якій підпала саме тепер австрійська соціял-демократія — економічне, полїтичне і національне підложе обох партій, а також критику запавших на посьлїдних конґресах обох партій ухвал.
Бауер підняв ся розсьлїдженя економічного, полїтичного і національного підложа існованя і розвою партій осібно української і осібно польської, крім того, старав ся ще подати підложе й для жидівської партії, спонуканий до сего недавною злукою, на I конґресї жидівської соц.-дем, партії, роз'єднених до того часу фракцій жидівського соц.-дем. пролєтаріяту, і також ухвалами, які в виду сеї злуки запали на посьлїдних конґресах партій української і польської.
Вже зараз на самім початку статї пробиває ся головне те, о що розходило ся Бауерови, а то: яке становище заняли оба конґреси, український і польський, до спору чеської і нїмецької соц.-демократії, [і цїкаве, від становища, яке оба ті конґреси в тій справі заняли, усталює і він своє становище і то вже, не лише супроти ухвал тих конґресів, але й супроти самих партій.][2] Очевидно, така вихідна точка в осуджуваню обох конґресів, їх ухвал і самих партій, цїлком
