хиблена, бо значінє і вартість ухвал одного і другого конґресу, а далї рації існованя партії і слушности чи неслушности форм і напрямів боротьби о економічне і полїтичне визволенє працюючих мас, не можна осуджувати після відношеня одної чи другої партії, зглядно їх конґресів, до якогось одного, спеціяльного суспільного чи полїтичного явища, в тім случаю — до чесько-нїмецького спору о заводову орґанїзацію, — а після того, чи ся і та партія на ґрунтї своїх місцевих відносин економічних, полїтичних а також і національних — о скілько ходить о галицький терен — дає робітництву одної і другої партії те, що дати повинна — відповідну тим відносинам форму і напрям боротьби о його економічне, полїтичне і національне визволенє. І Бауер сам, обираючи своє становище до тих обох конґресів, зараз-же зміркував, що те становище його хибне і що, беручись до осуджуваня ухвал тих конґресів, треба вийти з місцевої, краєвої точки. Тож, рад чи не рад, він так і зробив. Та тут-же й вийшло те, перед чим, хто як хто, а саме Бауер, повинен був вистерічи ся. [Маючи наперед вже усталений суд про оба конґреси, подиктований таким чи иншим становищем одного і другого конґресу до спору чеської і нїмецької соц. демократії о форму заводової орґанїзації, став так конструовати те економічне, полїтичне і національне підложе обох партій, щоби вже те підложе оправдувало його суд про обі партії, а дальше — і його суд про ухвали конґресів обох тих партій.]
Знаємо, що ухвала польського конґресу рішучо осудила заводовий сепаратизм чеських товаришів і станула так односторонно по сторонї нїмецьких товаришів, що навіть осторога тов-шів посла Морачевського і посла Лїбермана прогомонїла просто безсьлїдно. Знова конґрес української партії, хоч заявивсь такуж за єдностию заводової орґанїзації, то однак вину розламу в австрійській заводовій орґанївації добачав не виключно на сторонї чеській, а „в закоріненю, з одного боку, націоналїстичиих ідеольоґій серед соц. демократичних партій поодиноких народів Австрії, а з другого, в недостачах існуючої фахової орґанїзації“.
Як бачимо, конґрес української соц.-демократії станув на становищи більш обєктивнім, як се й годилось, до сеї незвичайчо важної, для загального соц. демократичного руху в Австрії, справи, не кинув анатеми на чеських товаришів-сепаратистів, але, з другої сторони, і не апробував без застережень полїтики товаришів нїмецьких, як се зробив конґрес польської партії. Та щож
