бачимо? — Се вистарчило вже Бауерови, щоби відразу розпливатись в похвалах над ухвалою польського конґресу, в справі заводового спору між чеськими а нїмецькими товаришами, підносити зрілість полїтичну польських товаришів, признавати їх орґанїзацийну силу, а навіть розрішати їх від націоналїстичного туману, якого таки не міг у них не добачити, — а українській партії відмовити по просто рації існованя, як партії — в західно-европейськім значіню, а весь конфлїкт між українською партією а польською, якому так много посьвячено часу на українськім конґресї, осудити як виплив нерозвинених економічних і суспільних відносин серед української суспільности в Галичинї — взагалї, національної ідеольоґії… революцийної закордонної України, і — се неминуче — охоти насьлїдуваня чеських сепаратистів.
Так от і маємо нову — [мітольоґію].[1] Розгляньмо-ж ся в нїй докладнїйше.
Вауер зачинає так: українській соціял демократії бракує ще основа для підходячого до орґанїзованя промислового пролєтаріяту. Пісьля конскрипції з 1900 (!) р., з цїлого українського населеня Галичини і Буковини жило з ремесла і промислу лише 2•5% а з торговлї і при комунїкації 1•7%. Українцї є проте нацією чисто рільничо-мужицькою. Весь промисловий український пролятаріят числить не більш як кругло 30.000 голов. Але навіть з того і так вже відсталого чисельно українського промислового пролєтаріяту є ще для великої його частини недоступною соц.-димократична аґітація і орґанїзація. Бо — [уважайте!][2] — ті українські робітники розсипані по незчислимих дрібно ремісничих українських варштатах: число самостійних українських ремісників і промисловців не много менше як число робітників, на 11.784 самостійних (укр. ремісників і промисловців) припадає 13.198 українських робітників, а в торговлї на 4190 самостійних припадає 3670 робітників. Отже — конклюзія: в українській території Галичини і Буковини бракують ще усї передуслівя для клясової боротьби пролєтаріяту, на західно европейський спосіб.
Читаючи се, так і мимоволі здвигаєш раменами і бєш ся думками: що ту більше подивляти? — чи незнанє, чи сьлїпоту, чи легкодушність, з якою — такий Бауер бере ся розправляти про українські
