робітничі відносини в Галичинї і в Буковинї. Вже се перше, що він всї ті виводи опирає на конскрипції — галицькій! — з 1900 р.! і на підставі еї бересь поясняти нїмецькій публїці теперішне економічне і суспільне підложе для українського робітництва в Галичинї і Буковинї, вже се сьвідчить о [безмежній поверховности його і легкодушности.][1] Що „галицька конскрипція“ се те саме що „галицькі вибори“, сего видно, Бауер знати не хоче, хоч можна вимагати від него, щоби він трохи обережнїйше покликував ся на неї, вже хочби для того, що годї припустити, щоби він не чув дещо про неї, хочби з ряду інтерпеляцій, запитів а навіть спеціяльних внесень українських послів в парляментї, ставлених з нагоди посьлїдної конскрипції з р. 1910, для забезпеченя переведеня в східній Галичинї вірної дїйсним відносинам конскрипції. [Та, видно, Бауерови треба було, в тім случаю, як раз не знати про се, бо інакше — відпав би відразу оден з найголовнїйших його арґументів на виказане браку основи для надаючого ся до з'орґанїзованя українського промислового пролєтаріяту, і — консеквентно — для відмовленя рації існованя самостійній українській соц.-демократичній партії, на західно-европейський лад.]
[І яка наївність:] Бауерови здаєсь, що ту в східній Галичинї і в Буковинї, українське робітництво розсипане по несчислимих дрібних варштатах українських підприємцїв і торговцїв, [і що ту не існують величезні підприємства державні — як желїзниці, фабрики тютюну, салїни, — підприємства комунальні і приватні — жидівські і польські, — в яких в переважнім як-раз числї працюють українські робітники. А коли знає дещо про ті підприємства, то хиба, здаєсь йому, що всї ті підприєметва, від публичних до приватних, затруднюють у себе лише польських робітників, а кождого зголошуючого ся до роботи українського робітника, відсилають відразу до українських ремісників і склепарів?…]
А прецїнь, коли би Бауер був більш обережно віднїс ся до тої конскрипції з 1900 р. і з більшою совісностію піднявсь пояснювати своїй публицї економічне і суспільне підложе української соц.-демократії в Галичинї, то мусїв би був впаси на думку, що ту з тою конскрипцією з 1900 р. — щось не конче [„чи сто“][2], що ті 80.000 українських робітників, що подані
